What do you think?
Rate this book
Opowieści z Meekhańskiego Pogranicza #2
Wschód – Zachód
Drugi tom doskonale przyjętej serii. Honor i wierność, wytrwałość i żelazna wola. W książkach Roberta M. Wegnera odżywają dawne wartości, a pomiędzy barwnymi pojedynkami, intrygami, bitwami wielkich armii i krwawymi starciami jest miejsce na emocje, które potrafią skruszyć serce największego twardziela. Opowiadania z Północy, Południa, Wschodu i Zachodu składają się na epicką opowieść o egzotycznych światach różnych nacji, języków, wierzeń i magii. Opowieści z meekhańskiego pogranicza to – napisana z rzadko spotykanym w polskiej literaturze rozmachem – mocna proza, w której odnajdujemy nasze marzenia o szlachetności i odwadze.
688 pages, Paperback
First published January 1, 2010
77 people are currently reading
722 people want to read
About the author
Robert M. Wegner
24 books327 followersDebiutował w 2002 r. w 19 numerze „Science Fiction” opowiadaniem Ostatni lot Nocnego Kowboja. Następnie było Ponieważ kocham cię nad życie, Honor górala, I będziesz murem, dwa opowiadania tworzące mikropowieść – Sen przedwiecznych i Przebudzenie; Światło na klindze miecza, Gdybym miała brata oraz Wszystkie dzieci Barbie – wszystkie w SFF&H.
Mieszka i pracuje na Śląsku, gdzie, jak mówi, przeprowadził się za panią swojego życia, która też zjechała tu z innych stron – „I tak spotkaliśmy się mniej więcej pośrodku drogi”.
Jego debiut książkowy "Opowieści z meekhańskiego pogranicza. Północ - Południe" zostały ciepło przyjęte zarówno przez czytelników, jak i krytyków. W plebiscycie „Fantastyka 2009″ portalu Katedra książka zdobyła tytuł „Najlepszej książki polskiej”, a opowiadanie Wszyscy jesteśmy Meekhańczykami otrzymało nagrodę im. Janusza A. Zajdla za rok 2009.
źródło opisu: http://www.powergraph.pl/robert-m-wegner
Mieszka i pracuje na Śląsku, gdzie, jak mówi, przeprowadził się za panią swojego życia, która też zjechała tu z innych stron – „I tak spotkaliśmy się mniej więcej pośrodku drogi”.
Jego debiut książkowy "Opowieści z meekhańskiego pogranicza. Północ - Południe" zostały ciepło przyjęte zarówno przez czytelników, jak i krytyków. W plebiscycie „Fantastyka 2009″ portalu Katedra książka zdobyła tytuł „Najlepszej książki polskiej”, a opowiadanie Wszyscy jesteśmy Meekhańczykami otrzymało nagrodę im. Janusza A. Zajdla za rok 2009.
źródło opisu: http://www.powergraph.pl/robert-m-wegner
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 139 reviews
October 5, 2025
Pierwszy tom podobał mi się ciut bardziej, ale wciąż jestem zafascynowana tym światem.
Północ > Południe > Wschód > Zachód
Północ > Południe > Wschód > Zachód
January 12, 2021
Так все було класно, аж поки не ознайомилася з останньою частиною світу. Не думала, що колись напишу таку фразу, але з Заходом у нас щось не склалося. І хоча початок про меч був дуже цікавим, але далі… З подивом усвідомила, що лінія з богами для мене надзвичайно нудна, незрозуміла. Зайва. І тому зіпсувала мені історію про Захід. Не знаю, може мені цікаві тільки Давньогрецькі боги?)
Тож тепер я боюся дізнатися, наскільки ж велика роль богам відводиться у наступних книгах, якщо, звісно, нам їх перекладуть.
Тож тепер я боюся дізнатися, наскільки ж велика роль богам відводиться у наступних книгах, якщо, звісно, нам їх перекладуть.
February 14, 2026
Wschód piąteczka, Zachód trója z plusem, więc wychodzi chyba czwórka, chociaż ocena końcowa nie jest średnią ocen z semestru...
Z ręką na sercu muszę przyznać, że ostatnie 100 stron mnie już trochę wymęczyło, ale z niecierpliwością czekam na to, aż wszystkie wątki zaczną się splatać w całość.
Z ręką na sercu muszę przyznać, że ostatnie 100 stron mnie już trochę wymęczyło, ale z niecierpliwością czekam na to, aż wszystkie wątki zaczną się splatać w całość.
September 3, 2021
Оповідання про Захід намагалися перемогти мою любов до цієї серії, але я втрималася. На Сході було супер топ. В Меекхан як додому!
December 7, 2024
Kolejny tom pełen rozmachu i epickości. Autor wciąż zaskakuje swoim drygiem do kreacji ciekawego świata i pomysłów na porywające opowiadania. Jeśli chodzi o batalistyczne opisy to nie wiem czy jest ktoś lepszy w polskim fantasy. Jednocześnie do pełnego zachwytu i znalezienia się w gronie ulubionych serii brakuje mi większego emocjonalnego przywiązania do bohaterów, nie wiem czy to postacie czy forma opowiadań jest tu dla mnie problematyczna, bądź te dwie rzeczy po trosze, ale o ile główne postaci zapadają w pamięć to poboczne są trochę dla mnie charakterystycznymi, ale jednak wydmuszkami. Może bardziej uporządkowana narracja tradycyjnej powieści bardziej by mi pasowała.
March 29, 2025
this guy writes better than joe abercrombie
February 10, 2024
Oto moja zasługa❤️
August 18, 2025
Ще раз скажу, що це цикл, який треба зробити популярним!!!
По формату дуже схоже на першу книгу, Схід нагадує Північ, зі своєю бандою персонажів кожного з яких неможливо не любити, які більше нам розповідають про політичний та соціальний стан світу, а Захід нагадує Південь, де ми наслідуємо персонажа з дуже сірою мораллю(коли йому потрібно) і більше дізнаємося про діла богів і тих, за ким вони слідкують (тільки Альтсін мені все ж таки більше подобається за Йатеха)
Бачив, що в більшості відгуків в людей є багато претензій до частини Захід, але нічого не знаю, мені сподобалося і крапка!
По формату дуже схоже на першу книгу, Схід нагадує Північ, зі своєю бандою персонажів кожного з яких неможливо не любити, які більше нам розповідають про політичний та соціальний стан світу, а Захід нагадує Південь, де ми наслідуємо персонажа з дуже сірою мораллю(коли йому потрібно) і більше дізнаємося про діла богів і тих, за ким вони слідкують (тільки Альтсін мені все ж таки більше подобається за Йатеха)
Бачив, що в більшості відгуків в людей є багато претензій до частини Захід, але нічого не знаю, мені сподобалося і крапка!
December 7, 2025
4.25⭐️
Wschód rewelacja, Zachód zaangażował mnie nieco mniej
Wschód rewelacja, Zachód zaangażował mnie nieco mniej
April 20, 2021
Важко сходу згадати книгу, яку я так само довго читав. На відміну від Північ-Південь, достатньо якісної збірки історій, кожна з яких мала окремий характер, самобутніх героїв і цікавий сюжет, Схід-Захід поступається першій збірці у всіх згаданих компонентах.
⠀
Почнемо зі Сходу. Зі Сходом, насправді, все не так і погано, стилістично та сюжетно цей розділ цілком лягає в канву до Північ-Південь. Динамічно, достатньо непогано виписано характери головних героїв, а головне присутні ось ці екзотичні, визначальні риси Сходу. Саме ці, якщо хочте, національні особливості, добре працюють в характерах та поведінці героїв, магії, відіграють важливу роль в поведінкових реакціях і в підсумку стають визначальними в сюжеті. Все це виглядає органічно та логічно, власне Схід я прочитав достатньо швидко і загалом залишився задоволений.
Захід. От з ним все хріново. Я довго думав, що саме мене найбільше дратувало, але так і не зміг чітко відповісти собі на це питання. Склалося відчуття, що автор насмикав ідей і спробував їх привести до ладу, звести до одного сюжету, та в підсумку маємо якийсь неїстівну масу. Відсутня атмосфера, динаміка заради динаміки, ось ця визначальна географічна особливість — просрана згаяна. Втомлює загальна "мерісюшність" героїв, хоча цей грішок простежується у Веґнера в обох книгах, та в Заході аж до оскоми. Паралельна сюжетна лінія з богами занудна і починає працювати хіба на останніх кількох сторінках. Неоковирний і майже відсутній гумор, та хай йому біс, хоч би одненького, цікавого, неординарного героя — ніц! Всі ці фактори в сукупності призводять до одного — Захід видався мені надзвичайно нудним, і я просто втомився його читати.
⠀
Підсумовуючи я все ж таки маю намір прочитати наступну, третю книгу циклу. Адже саме в "Небо зі сталі" переплетуться долі героїв та героїнь із різних куточків Меекхану з якими нас знайомили в попередніх книгах, а там вже буду робити кінцеві висновки, читати цикл далі, чи ні.
⠀
Почнемо зі Сходу. Зі Сходом, насправді, все не так і погано, стилістично та сюжетно цей розділ цілком лягає в канву до Північ-Південь. Динамічно, достатньо непогано виписано характери головних героїв, а головне присутні ось ці екзотичні, визначальні риси Сходу. Саме ці, якщо хочте, національні особливості, добре працюють в характерах та поведінці героїв, магії, відіграють важливу роль в поведінкових реакціях і в підсумку стають визначальними в сюжеті. Все це виглядає органічно та логічно, власне Схід я прочитав достатньо швидко і загалом залишився задоволений.
Захід. От з ним все хріново. Я довго думав, що саме мене найбільше дратувало, але так і не зміг чітко відповісти собі на це питання. Склалося відчуття, що автор насмикав ідей і спробував їх привести до ладу, звести до одного сюжету, та в підсумку маємо якийсь неїстівну масу. Відсутня атмосфера, динаміка заради динаміки, ось ця визначальна географічна особливість — просрана згаяна. Втомлює загальна "мерісюшність" героїв, хоча цей грішок простежується у Веґнера в обох книгах, та в Заході аж до оскоми. Паралельна сюжетна лінія з богами занудна і починає працювати хіба на останніх кількох сторінках. Неоковирний і майже відсутній гумор, та хай йому біс, хоч би одненького, цікавого, неординарного героя — ніц! Всі ці фактори в сукупності призводять до одного — Захід видався мені надзвичайно нудним, і я просто втомився його читати.
⠀
Підсумовуючи я все ж таки маю намір прочитати наступну, третю книгу циклу. Адже саме в "Небо зі сталі" переплетуться долі героїв та героїнь із різних куточків Меекхану з якими нас знайомили в попередніх книгах, а там вже буду робити кінцеві висновки, читати цикл далі, чи ні.
September 9, 2021
Частина Захід зайшла найменше з усіх сторін світу(
Думала, не дочитаю 🤷♀️
Думала, не дочитаю 🤷♀️
December 11, 2025
Wschód
Wielki i znany wszystkim zołnierzą Generał Laskolnik odszedł ze stolicy , porzucił intrygi możnych i działa na granicy ze swoim czardanem lawirując między Sekonladczykami ,a mieszanką stepowych ludów na granicy imperium meekhanu. Super opowiadania o oddziale różnych wyrzutków i wspaniałych jeźdźców zwłaszcza ostatnie opowiadanie oto moja zasługa mocno poruszające. Natomiast zachód to inna historia Ponki-la ,nadmorskie miasto pełne intryg ,szajek złodzieji,kapłanów Boga Wojny i w tym młody złodziej próbujący przetrwać. Alcin w dwóch pierwszych swoich opowiadaniach lepiej poznajemy miasto i złodziejskie szajki i wplątuje się on w zadania z magicznymi siłami. I w dwóch ostatnich mierzy się z konsekwencjami i czymś co się w nim zagnieździło. Na początku nie mogłem się wczuć perspektywę Alcina ale potem ale potem jak zacząłem poznawać więcej tajemnic o wojnach Bogów dawnych czasach to już było super.
Wielki i znany wszystkim zołnierzą Generał Laskolnik odszedł ze stolicy , porzucił intrygi możnych i działa na granicy ze swoim czardanem lawirując między Sekonladczykami ,a mieszanką stepowych ludów na granicy imperium meekhanu. Super opowiadania o oddziale różnych wyrzutków i wspaniałych jeźdźców zwłaszcza ostatnie opowiadanie oto moja zasługa mocno poruszające. Natomiast zachód to inna historia Ponki-la ,nadmorskie miasto pełne intryg ,szajek złodzieji,kapłanów Boga Wojny i w tym młody złodziej próbujący przetrwać. Alcin w dwóch pierwszych swoich opowiadaniach lepiej poznajemy miasto i złodziejskie szajki i wplątuje się on w zadania z magicznymi siłami. I w dwóch ostatnich mierzy się z konsekwencjami i czymś co się w nim zagnieździło. Na początku nie mogłem się wczuć perspektywę Alcina ale potem ale potem jak zacząłem poznawać więcej tajemnic o wojnach Bogów dawnych czasach to już było super.
January 18, 2026
4.5⭐️
August 20, 2021
This is the second volume of the multiple award winning Polish fantasy saga, almost unknown in the West. The review of the first volume is here.
Just like the first book, there are two parts, east and west and, also similarly, the first part is about the group and the second is about the individual.
EAST. Arrow and wind The eastern border is a constantly shifting frontier, the source of the main invasion in the last 30 year. We follow the team of light cavalry gathered by the former Imperial general and savior from eastern nomads Genno Laskolnyk. The team is more than a bands of warriors, it’s a family. The protagonist of these stories is Kailean-ann-Alewan, the first female main character in the series. She is a great archer and rider and also has an unusual adopted family and a ghost dog.
And you will be a wall a story that introduces our heroes and the background. There is a warrior from the religious order that order the team (called czaardan or “a warring family) to join forces with their enemy – nomads, to fight with thralls for forbidden magic.
The best you can buy ... tells about the ‘modus operandi’ of local military, who spend all their money on best horses, arms and armor, for this means their live
A wheel with eight spokes the most interesting chapter, which speaks about one of the eastern peoples, Verdanno or “Wagonners”, unique nomads who are forbidden to ride horses. They lost war with the current nomad superpower, Se-kohlandczycy and retreated to the Imperium. The latter, worrying about their movements ordered them to take wheels from their wagons, allowing migrations only once in eight years.
This is our merit each of the czaardan tells their story while a cliffhanger for the next book is set.
WEST. Dagger and sea the largest sea port city of Ponkee-Laa was a part of the Imperium several decades ago but now it is formally independent. The protagonist is Altsin Awendeh. As a boy he grew up in port, educated by local criminal lord. Now as a young criminal he dubbles in small scale deals. He has a sharp mind, so these stories are a bit like mystery stories.
Light on the sword's blade the sword of god from the major church has vanished and should be found before the next monthly procession is on. Who would steal this giant piece of iron and why it has healing powers if it belonged to Reagwyr, the god of war?
A pouch full of snakes a fellow criminal is set up and killed uptown. The upper city with its aristocracy and intrigues and secrets within secrets. How a port rat like Altsin will fare?
Embraces of the city Altsin returns to the city after five years of wonders, followed by ugly dreams and possible demons possession
A river of memories Old gods began their return but the city is busy with its petty conflicts.
I liked the first part more for the second with its multiple flashbacks in this universe past when gods walked the land, which remained impossible to fully comprehend, like a bait for the next book.
Just like the first book, there are two parts, east and west and, also similarly, the first part is about the group and the second is about the individual.
EAST. Arrow and wind The eastern border is a constantly shifting frontier, the source of the main invasion in the last 30 year. We follow the team of light cavalry gathered by the former Imperial general and savior from eastern nomads Genno Laskolnyk. The team is more than a bands of warriors, it’s a family. The protagonist of these stories is Kailean-ann-Alewan, the first female main character in the series. She is a great archer and rider and also has an unusual adopted family and a ghost dog.
And you will be a wall a story that introduces our heroes and the background. There is a warrior from the religious order that order the team (called czaardan or “a warring family) to join forces with their enemy – nomads, to fight with thralls for forbidden magic.
The best you can buy ... tells about the ‘modus operandi’ of local military, who spend all their money on best horses, arms and armor, for this means their live
A wheel with eight spokes the most interesting chapter, which speaks about one of the eastern peoples, Verdanno or “Wagonners”, unique nomads who are forbidden to ride horses. They lost war with the current nomad superpower, Se-kohlandczycy and retreated to the Imperium. The latter, worrying about their movements ordered them to take wheels from their wagons, allowing migrations only once in eight years.
This is our merit each of the czaardan tells their story while a cliffhanger for the next book is set.
WEST. Dagger and sea the largest sea port city of Ponkee-Laa was a part of the Imperium several decades ago but now it is formally independent. The protagonist is Altsin Awendeh. As a boy he grew up in port, educated by local criminal lord. Now as a young criminal he dubbles in small scale deals. He has a sharp mind, so these stories are a bit like mystery stories.
Light on the sword's blade the sword of god from the major church has vanished and should be found before the next monthly procession is on. Who would steal this giant piece of iron and why it has healing powers if it belonged to Reagwyr, the god of war?
A pouch full of snakes a fellow criminal is set up and killed uptown. The upper city with its aristocracy and intrigues and secrets within secrets. How a port rat like Altsin will fare?
Embraces of the city Altsin returns to the city after five years of wonders, followed by ugly dreams and possible demons possession
A river of memories Old gods began their return but the city is busy with its petty conflicts.
I liked the first part more for the second with its multiple flashbacks in this universe past when gods walked the land, which remained impossible to fully comprehend, like a bait for the next book.
March 7, 2018
Перше знайомство з Меекханом польського письменника Роберта Вегнера. Розпочав з двох збірок оповідань «Схід» та «Захід», кожна з яких об’єднує по чотири оповідання. У збірці «Схід» розповідається про оборону східного кордону імперії, а у збірці «Захід» події відбуваються у портовому місті Покее-Лаа. Збірка Захід сподобалася найбільше, а особливо оповідання «Світло на клинку» та «Ріка спогадів». Одразу відзначу стиль автора та наповненість творів описами різних сутичок. Найбільше, що не сподобалося – це відсутність описів про саму імперію та сусідні краї, через це трохи важко збагнути місце і значення держави у творі. Тобто наскільки реально могутня на даний час імперія і чи часом у ній не розпочинається занепад. Твори багато у чому нагади творчість Роберта Говарда про Конана-варвара. Висновок: сусіди-поляки мають потужне фентезі, яке здатне заявити про себе на весь світ та скласти серйозну конкуренцію американцям чи британцям.
August 17, 2023
Nie wiem, jak to jest u was, ale niestety ja często tak mam, że rozpoczynam serie, a później zwlekam z ich kontynuowaniem. Pierwszy tom serii z Meekhańskiego pogranicza niezwykle przypadł mi do gustu i na logikę powinnam się rzucić od razu na kolejne tomy, ale nieee. Musiało trochę minąć nim wzięłam na tapet drugi tom serii.
Tym razem odwiedzamy kolejne dwie strony Meekhanu.
Na wschodzie poznajemy Kailean, Meekhankę czystej krwi, będącą członkinią wolnego czardanu pod przywództwem Genno Laskolnyka, mężczyzny, który wśród żołnierzy jest legendą. Czardan inaczej można by przyrównać do grupy najemników. Ale to nie jest zwykła banda mieczy do wynajęcia. Każdy z członków tej grupy jest wyjątkowy na swój sposób, każdy skrywa własne tajemnice i każdy z nich potrafi zaskoczyć. Przez kolejne opowiadania patrzymy, jak członkowie tej grupy się docierają i jak powoli stają się rodziną, głównie jednak skupiamy się na Kailean i to z nią bierzemy udział w przygodach Czardanu, jednocześnie poznając jej historię i doświadczenia.
Najmocniejszym opowiadaniem tej części pod względem emocjonalnym było ostatnie opowiadanie „Oto nasza zasługa” rytuał ze świecą i uzewnętrznienie swoich prawd przez naszych bohaterów stworzyło świetną scenę, która zapada w pamięć.
Jeżeli chodzi o Zachód to tu mamy bardziej przygody łotrzykowskie. Ze stepów przenosimy się do miasta, a zamiast grupy śledzimy przygody bardzo sprytnego złodzieja Altsina.
Altsin jest złodziejem utalentowanym, przez co zostaje wplątany w niebezpieczne rozgrywki kościoła i politykę, w wyniku których jego życie zmienia się o 180 stopni.
Altsin jest postacią, którą się lubi od pierwszej chwili, więc boli, gdy obserwujemy czego doświadcza. Na szczęście nie gubi sarkazmu i poczucia humoru co zdecydowanie dodawało mu charakteru.
Tak jak w poprzednim tomie bardziej pokochałam bohaterów północy tak w tym mimo całej sympatii do Altsina, bohaterowie Wschodu skradli moje serce. Zdaje się, że mam słabość do grup przyjaciół, których łączą wspólne doświadczenia i do których „paczki” chciałoby się dołączyć, albo chociaż przysiąść na chwilkę.
Specjalnie nie chcę zdradzać wam za dużo, jeżeli chodzi o fabułę wszystkich opowiadań, bo każda historia daje podwaliny pod kolejną. Wszystkie przenikają się wątkami i z każdym opowiadaniem odsłaniają kolejne warstwy poszczególnych nitek fabularnych. Przygodą samą w sobie jest to odkrywać.
Ten tom nie dostał ode mnie 10 gwiazdek jak tom poprzedni, tylko dlatego, że część północna wzruszyła mnie na tyle, że uroniłam łezkę lub dwie 😊. Tu mimo tego, że wszystkie opowiadania bardzo mi się podobały, to nie udało im się zszargać moich uczuć.
Pan Wegner ma świetne pióro i wszystkie historie czytało mi się bardzo przyjemnie. Autor zdecydowanie nie oszczędza swoich bohaterów, którzy w mojej opinii są wyśmienicie wykreowani. Świat jest bardzo plastyczny. Przepełniony magią, walką, okrucieństwem, ale i wartościami prawdziwych bohaterów. Jest to epicka historia pełna przygód, którą jak najbardziej polecam.
Tym razem odwiedzamy kolejne dwie strony Meekhanu.
Na wschodzie poznajemy Kailean, Meekhankę czystej krwi, będącą członkinią wolnego czardanu pod przywództwem Genno Laskolnyka, mężczyzny, który wśród żołnierzy jest legendą. Czardan inaczej można by przyrównać do grupy najemników. Ale to nie jest zwykła banda mieczy do wynajęcia. Każdy z członków tej grupy jest wyjątkowy na swój sposób, każdy skrywa własne tajemnice i każdy z nich potrafi zaskoczyć. Przez kolejne opowiadania patrzymy, jak członkowie tej grupy się docierają i jak powoli stają się rodziną, głównie jednak skupiamy się na Kailean i to z nią bierzemy udział w przygodach Czardanu, jednocześnie poznając jej historię i doświadczenia.
Najmocniejszym opowiadaniem tej części pod względem emocjonalnym było ostatnie opowiadanie „Oto nasza zasługa” rytuał ze świecą i uzewnętrznienie swoich prawd przez naszych bohaterów stworzyło świetną scenę, która zapada w pamięć.
Jeżeli chodzi o Zachód to tu mamy bardziej przygody łotrzykowskie. Ze stepów przenosimy się do miasta, a zamiast grupy śledzimy przygody bardzo sprytnego złodzieja Altsina.
Altsin jest złodziejem utalentowanym, przez co zostaje wplątany w niebezpieczne rozgrywki kościoła i politykę, w wyniku których jego życie zmienia się o 180 stopni.
Altsin jest postacią, którą się lubi od pierwszej chwili, więc boli, gdy obserwujemy czego doświadcza. Na szczęście nie gubi sarkazmu i poczucia humoru co zdecydowanie dodawało mu charakteru.
Tak jak w poprzednim tomie bardziej pokochałam bohaterów północy tak w tym mimo całej sympatii do Altsina, bohaterowie Wschodu skradli moje serce. Zdaje się, że mam słabość do grup przyjaciół, których łączą wspólne doświadczenia i do których „paczki” chciałoby się dołączyć, albo chociaż przysiąść na chwilkę.
Specjalnie nie chcę zdradzać wam za dużo, jeżeli chodzi o fabułę wszystkich opowiadań, bo każda historia daje podwaliny pod kolejną. Wszystkie przenikają się wątkami i z każdym opowiadaniem odsłaniają kolejne warstwy poszczególnych nitek fabularnych. Przygodą samą w sobie jest to odkrywać.
Ten tom nie dostał ode mnie 10 gwiazdek jak tom poprzedni, tylko dlatego, że część północna wzruszyła mnie na tyle, że uroniłam łezkę lub dwie 😊. Tu mimo tego, że wszystkie opowiadania bardzo mi się podobały, to nie udało im się zszargać moich uczuć.
Pan Wegner ma świetne pióro i wszystkie historie czytało mi się bardzo przyjemnie. Autor zdecydowanie nie oszczędza swoich bohaterów, którzy w mojej opinii są wyśmienicie wykreowani. Świat jest bardzo plastyczny. Przepełniony magią, walką, okrucieństwem, ale i wartościami prawdziwych bohaterów. Jest to epicka historia pełna przygód, którą jak najbardziej polecam.
December 12, 2024
Kolejny doskonały tom – naprawdę utrzymuje wysoki poziom, a momentami nawet przewyższa pierwszy. Tym razem przenosimy się do dwóch bardzo różnych, lecz niezwykle interesujących regionów cesarstwa Meekhanu, które zostały świetnie przedstawione. Z jednej strony mamy tętniące życiem miasto portowe na zachodzie, a z drugiej bezkresne stepowe równiny wschodu. To, co szczególnie urzeka w tej serii, to sposób, w jaki autor przedstawia ten świat. Przez te dwa tomy oraz szesnaście opowiadań, doskonale czuję, jak wygląda życie w cesarstwie i z jakimi wyzwaniami mierzą się jego mieszkańcy. Czuć nadchodzącę zagrożenie, które wpłynie na całe cesartwo. Na pewno sięgnę po kolejny tom!
I będziesz murem: ★★★★☆
Najlepsze, jakie można kupić: ★★★★★
Koło o ośmiu szprychach: ★★★★★
Oto nasza zasługa: ★★★★☆
Światło na klindze miecza: ★★★★★
Sakiewka pełna węży: ★★★★★
Objęcia miasta: ★★★★☆
Rzeka wspomnień: ★★★★★
I będziesz murem: ★★★★☆
Najlepsze, jakie można kupić: ★★★★★
Koło o ośmiu szprychach: ★★★★★
Oto nasza zasługa: ★★★★☆
Światło na klindze miecza: ★★★★★
Sakiewka pełna węży: ★★★★★
Objęcia miasta: ★★★★☆
Rzeka wspomnień: ★★★★★
April 8, 2019
მეორე წიგნისთვის უკვე შემზადებული ვიყავი და უკეთესად წავიდა.
პირველზე გაცილებით მეტად მომეწონა და ზოგადად აღმოსავლეთის ნაწილი ჩემი ფავორიტია ოთხივეს შორის.
რთული სახელები აქაც ნერვებს მიშლიდა.
პირველზე გაცილებით მეტად მომეწონა და ზოგადად აღმოსავლეთის ნაწილი ჩემი ფავორიტია ოთხივეს შორის.
რთული სახელები აქაც ნერვებს მიშლიდა.
June 14, 2024
Неперевершено. Звісно, 5 *))
Мушу написати попередження, бо, особисто мене, на початку це дратували, - стрибки часу в оповіданнях автора!
Аж підвішувало, бо стрибки були стрімкими, на великі проміжки, і в них не було пояснень або повноти роз'яснення, що відбулося в тій попередній події того проміжку часу, що передував тому, що коїться зараз)
І взагалі в мене стільки питань, що аж захлинаюся ними.
Дуже сподіваюсь віднайти відповіді в подальших частинах!) І як добре, що вже є анонс виходу перекладу заключної п'ятої частини )
Ще дуууже хочу нормальну карту з подробицями: містами, країнами, імперіями, князівствами та річками. Бо те, що зараз в книзі на початку, то це просто знущання над моєю уявою, яка плаче, як хоче все бачити на добре деталізованій карті світу! А ще зноски про імена богів, небажаних...ху іс ху, як кажуть
Мушу написати попередження, бо, особисто мене, на початку це дратували, - стрибки часу в оповіданнях автора!
Аж підвішувало, бо стрибки були стрімкими, на великі проміжки, і в них не було пояснень або повноти роз'яснення, що відбулося в тій попередній події того проміжку часу, що передував тому, що коїться зараз)
І взагалі в мене стільки питань, що аж захлинаюся ними.
Дуже сподіваюсь віднайти відповіді в подальших частинах!) І як добре, що вже є анонс виходу перекладу заключної п'ятої частини )
Ще дуууже хочу нормальну карту з подробицями: містами, країнами, імперіями, князівствами та річками. Бо те, що зараз в книзі на початку, то це просто знущання над моєю уявою, яка плаче, як хоче все бачити на добре деталізованій карті світу! А ще зноски про імена богів, небажаних...ху іс ху, як кажуть
March 18, 2025
Рука тягнеться до продовження...
February 5, 2026
Bardzo przyjemne. Sądzę, że gdyby usunąć ekspozycje w pewnych momentach, to chyba by wpadła piąteczka.
December 29, 2022
3.5
Pierwszą część Opowieści była chyba bardziej pode mnie. Nie nawiązałem jakiejś głębszej więzi z historią Kailan (sorry koniarze, nie wnerwiajcie się na mnie).
Ale wątek Alstina jak najbardziej na plus. I jak pierwszą część, również polecam tą.
Pierwszą część Opowieści była chyba bardziej pode mnie. Nie nawiązałem jakiejś głębszej więzi z historią Kailan (sorry koniarze, nie wnerwiajcie się na mnie).
Ale wątek Alstina jak najbardziej na plus. I jak pierwszą część, również polecam tą.
February 15, 2015
Pierwszy tom opowieści Wegnera od dłuższego czasu był książką którą zawsze ochoczo wszystkim polecałem, dobrze napisana książka (taki Kres z lepszym prowadzeniem fabuły), potrafiącą przyciągnąć tak do kreowanego świata, jak i do powoli rysujących w tym zbiorze opowiadań bohaterów dłuższej opowieści.
Tym dziwniejsze że dopiero teraz udało mi się przy drugim podejściu po 2 latach przeczytać także 2 tom opowieści. Zastanawiałem się z czego to wynika i chyba głównym problemem jest wiszącą nad wszystkim, odpychająca epickość planowanej opowieści, bogowie magia, wszystkie liczby nagle wyrażane są w tysiącach, jednostki gdzieś siłą rzeczy giną, no chyba że mają boga w sobię...
Jednak dość tego narzekania, dostaliśmy w drugim tomie opowieść z dwóch kolejnych części pogranicza Meekhanu, ponownie ciekawe kultury, zwyczaje, postacie które przynajmniej w części wschodniej potrafią przykuć uwagę (w części zachodniej już niestety raczej manekiny spod sztancy). Opowieści ciekawe i wciągające, ale niestety ponownie wisi nad wszystkim wszechpotężna magia i istoty tak potężne że aż psujące opowieść. Trochę szkoda, gdyby ten cykl bardziej się skupił na kreowaniu oryginalnych kultur, polityce tego świata, losach zwykłych ludzi, byłby czymś niezwykłym, tak to jest tylko i aż, bardzo dobrym rodzimym fantaziakiem.
Od jutra lektura tomu trzeciego, ciekawe jak autorowi wyjdzie splatanie stworzonych w dwóch pierwszych tomach wątków.
Tym dziwniejsze że dopiero teraz udało mi się przy drugim podejściu po 2 latach przeczytać także 2 tom opowieści. Zastanawiałem się z czego to wynika i chyba głównym problemem jest wiszącą nad wszystkim, odpychająca epickość planowanej opowieści, bogowie magia, wszystkie liczby nagle wyrażane są w tysiącach, jednostki gdzieś siłą rzeczy giną, no chyba że mają boga w sobię...
Jednak dość tego narzekania, dostaliśmy w drugim tomie opowieść z dwóch kolejnych części pogranicza Meekhanu, ponownie ciekawe kultury, zwyczaje, postacie które przynajmniej w części wschodniej potrafią przykuć uwagę (w części zachodniej już niestety raczej manekiny spod sztancy). Opowieści ciekawe i wciągające, ale niestety ponownie wisi nad wszystkim wszechpotężna magia i istoty tak potężne że aż psujące opowieść. Trochę szkoda, gdyby ten cykl bardziej się skupił na kreowaniu oryginalnych kultur, polityce tego świata, losach zwykłych ludzi, byłby czymś niezwykłym, tak to jest tylko i aż, bardzo dobrym rodzimym fantaziakiem.
Od jutra lektura tomu trzeciego, ciekawe jak autorowi wyjdzie splatanie stworzonych w dwóch pierwszych tomach wątków.
November 17, 2021
Герої постали. Постали круто. Цікаві, різноманітні, з різними "бонусами" та силами. Тепер напевно розпочнеться основна фаза серії. Це наче Месники від Марвел 😁
Щодо порівняння з першою книгою, то ця не гірша. Чи краща - не дуже коректно порівнювати: я вже звик до стилю, герої розкриті, сюжет викристалізувався. Цього не було на початках, тому беручись читати це польське фентезі, мав сумнів щодо якості і планки. Витягнув автор, достойно. На рівні тих метрів, яких згадують у анотації до першого тому. Тому факт - обидві частини сильні. А ця - просто ближча за стилем читаного раніше. Тому обом по 5/5.
Щодо аналогів, то тут все стабільно - Аберкромбі, Еріксон, Лінч (майже весь захід - Ламора аж просився в ту заворушку) ☺️
***
Читнув коменти українських читачів про цей том, і засміявся. Захід їм нудний, то ви напевно Еріксона не читали з його Драгніпуром 😂. Там все таке. Оскільки я таке люблю, то про богів навпаки все логічно і класно. Всі герої мають ту чи іншу зав'язку на богів. Адже минув час від війни богів, але напевно не всі вони зникли. Тому для мене це навпаки знахідка. На додачу, доля крадія, що втрапив у магічну халепу - це наче продовження про Ламору Лінча. А та історія просто красунечка ☺️
Щодо порівняння з першою книгою, то ця не гірша. Чи краща - не дуже коректно порівнювати: я вже звик до стилю, герої розкриті, сюжет викристалізувався. Цього не було на початках, тому беручись читати це польське фентезі, мав сумнів щодо якості і планки. Витягнув автор, достойно. На рівні тих метрів, яких згадують у анотації до першого тому. Тому факт - обидві частини сильні. А ця - просто ближча за стилем читаного раніше. Тому обом по 5/5.
Щодо аналогів, то тут все стабільно - Аберкромбі, Еріксон, Лінч (майже весь захід - Ламора аж просився в ту заворушку) ☺️
***
Читнув коменти українських читачів про цей том, і засміявся. Захід їм нудний, то ви напевно Еріксона не читали з його Драгніпуром 😂. Там все таке. Оскільки я таке люблю, то про богів навпаки все логічно і класно. Всі герої мають ту чи іншу зав'язку на богів. Адже минув час від війни богів, але напевно не всі вони зникли. Тому для мене це навпаки знахідка. На додачу, доля крадія, що втрапив у магічну халепу - це наче продовження про Ламору Лінча. А та історія просто красунечка ☺️
December 27, 2024
უბრალოდ ვერ ვხვდები როგორ ახერხებს ეს კაცი ამდენი პერსონაჟის აღწერას ისე, რომ არცერთი არ არის მომაბეზრებელი, მოსაწყენი თუ უინტერესო.
წყობა და ამბის მოყოლის ხერხები იგივეა რაც პირველ წიგნში, უბრალოდ აქ დამატებით უფრო იკვეთება ისეთი დეტალები რომელთაც ძირითადი სიუჟეტური ხაზისკენ მივყავართ - პირველში ამდენი არ ყოფილა.
ალსტინის ამბები და შესაბამისად ბოლო ორი მოთხრობა თითქოს ცოოტათი გაწელილია, მაგრამ იგრძნობა რომ აშკარად მნიშვნელოვანი და საჭიროა შემდეგი ისტორიებისთვის, ამიტომ ადვილად გავიარე ეგ მონაკვეთი.
კონკრეტულად მოთხრობებს რაც შეეხება, მიუხედავად იმისა რო ლასკოლნიკზე და მის ჩეერდანზე უფრო ექშენით დატვირთული ამბები იყო, ფავორიტი მაინც ალსტინის ამბები გამოდგა, რამდენიმე პასაჟის გამო. პირველი ის რომ rouge-ა მთავარი გმირი და მეორეც სეეხ მაგ (ალქაჯ, მჩხიბავ) ქალზე ისტორია იყო სულისშემძვრელად მაგარი.
ხოლო ის ერთი აბზაცი სადაც მოყოლილია თუ როგორ გაჩნდა მიქცევ-მოქცევა იმდენად დიდებული და აღმაფრთოვანებელია რომ მარტო ეგ რომ დაეწერა და მინი მოთხრობად გამოექვეყნებინა საკმარისი იქნებოდა იმისთვის რომ ვეგნერი ძალიან მხეც ავტორად ჩაგვეთვალა.
მოკლედ რეკომენდირებულია აუცილებლად წასაკითხად!
წყობა და ამბის მოყოლის ხერხები იგივეა რაც პირველ წიგნში, უბრალოდ აქ დამატებით უფრო იკვეთება ისეთი დეტალები რომელთაც ძირითადი სიუჟეტური ხაზისკენ მივყავართ - პირველში ამდენი არ ყოფილა.
ალსტინის ამბები და შესაბამისად ბოლო ორი მოთხრობა თითქოს ცოოტათი გაწელილია, მაგრამ იგრძნობა რომ აშკარად მნიშვნელოვანი და საჭიროა შემდეგი ისტორიებისთვის, ამიტომ ადვილად გავიარე ეგ მონაკვეთი.
კონკრეტულად მოთხრობებს რაც შეეხება, მიუხედავად იმისა რო ლასკოლნიკზე და მის ჩეერდანზე უფრო ექშენით დატვირთული ამბები იყო, ფავორიტი მაინც ალსტინის ამბები გამოდგა, რამდენიმე პასაჟის გამო. პირველი ის რომ rouge-ა მთავარი გმირი და მეორეც სეეხ მაგ (ალქაჯ, მჩხიბავ) ქალზე ისტორია იყო სულისშემძვრელად მაგარი.
ხოლო ის ერთი აბზაცი სადაც მოყოლილია თუ როგორ გაჩნდა მიქცევ-მოქცევა იმდენად დიდებული და აღმაფრთოვანებელია რომ მარტო ეგ რომ დაეწერა და მინი მოთხრობად გამოექვეყნებინა საკმარისი იქნებოდა იმისთვის რომ ვეგნერი ძალიან მხეც ავტორად ჩაგვეთვალა.
მოკლედ რეკომენდირებულია აუცილებლად წასაკითხად!
June 29, 2025
Tak jak "Północ - południe" - genialne. Wegner jeszcze raz daje czadu i udowadnia, że Polska nie tylko kryminałem stoi.
Kolejny zbiór opowiadań z podziałem na dwa odległe od siebie miejsca. I kolejne, świetnie rozpisane postaci, które nie są tylko tłem dla historii, ale tę historię tworzą, a ich czyny rozejdą się po świecie w formie opowieści i legend.
Pierwsza część, wschód, skupia się na Kailean, przynależącej do wolnego czaardanu Laskolnyka. Na granicy pomiędzy Mekhaanem a Wielkimi Stepami dochodzi do coraz bardziej zaciętych walk. Plotka o wodzu Se-kholandczyków, którego kres się zbliża, obiega okolicę z szybkością błyskawicy, zwiastując przyszłe krwawe walki o władzę koczowników. Kailean wraz ze swoim oddziałem raz po raz uciera nosa mniejszym formacjom wroga, bierze udział w szkoleniach armii Mekhaanu i robi wszystko, aby po prostu przeżyć.
Część nastawiona głównie na akcję, ale nie brakuje tu wzruszających momentów w formie przeprowadzanego "rytuału" ognia czy losów jej przybranej rodziny.
Na zachodzie, w Ponkee-Laa, poznajemy Altsina, członka gildii złodziei, w dosyć zabawnej sytuacji, po której wpada po uszy w kłopoty. Ma ustalić, gdzie podział się największy i najważniejszy artefakt w mieście. Jego umiejętności nadają się do tego idealnie, ale niefortunnie kończy się to dla niego beznadziejnie (o czym on sam, jak i czytelnik dowiaduje się w ostatnim opowiadaniu).
Historia Altsina skupia się bardziej na miejskich potyczkach i sprawach, które w sporej mierze nazwać można sprawami "kryminalnymi" - tu śledzić, tam ukraść, tego wytropić, tamtego zabić. Zdecydowanie spokojniej niż na wschodzie (taki sam zabieg jak w "Północy - południu", gdzie pierwsza część była bardziej nastawiona na akcję).
Na zachodzie, jak i na wschodzie, pojawia się bardzo dużo nawiązań do poprzedniej części i uważny czytelnik powiąże dużo postaci, z którymi już się poznał, co jeszcze bardziej wpływa na rozbudowę świata przedstawionego.
No i jako podsumowanie śmiało mogę stwierdzić, że cała książka (jak i poprzedni tom) ostatecznie prowadzi do walki dobra ze złem i mam nadzieję, że kolejne tomy jeszcze bardziej powiążą całą historię z opowiadań i Wegner będzie zaskakiwał z książki na książkę coraz bardziej.
Polecam!
Kolejny zbiór opowiadań z podziałem na dwa odległe od siebie miejsca. I kolejne, świetnie rozpisane postaci, które nie są tylko tłem dla historii, ale tę historię tworzą, a ich czyny rozejdą się po świecie w formie opowieści i legend.
Pierwsza część, wschód, skupia się na Kailean, przynależącej do wolnego czaardanu Laskolnyka. Na granicy pomiędzy Mekhaanem a Wielkimi Stepami dochodzi do coraz bardziej zaciętych walk. Plotka o wodzu Se-kholandczyków, którego kres się zbliża, obiega okolicę z szybkością błyskawicy, zwiastując przyszłe krwawe walki o władzę koczowników. Kailean wraz ze swoim oddziałem raz po raz uciera nosa mniejszym formacjom wroga, bierze udział w szkoleniach armii Mekhaanu i robi wszystko, aby po prostu przeżyć.
Część nastawiona głównie na akcję, ale nie brakuje tu wzruszających momentów w formie przeprowadzanego "rytuału" ognia czy losów jej przybranej rodziny.
Na zachodzie, w Ponkee-Laa, poznajemy Altsina, członka gildii złodziei, w dosyć zabawnej sytuacji, po której wpada po uszy w kłopoty. Ma ustalić, gdzie podział się największy i najważniejszy artefakt w mieście. Jego umiejętności nadają się do tego idealnie, ale niefortunnie kończy się to dla niego beznadziejnie (o czym on sam, jak i czytelnik dowiaduje się w ostatnim opowiadaniu).
Historia Altsina skupia się bardziej na miejskich potyczkach i sprawach, które w sporej mierze nazwać można sprawami "kryminalnymi" - tu śledzić, tam ukraść, tego wytropić, tamtego zabić. Zdecydowanie spokojniej niż na wschodzie (taki sam zabieg jak w "Północy - południu", gdzie pierwsza część była bardziej nastawiona na akcję).
Na zachodzie, jak i na wschodzie, pojawia się bardzo dużo nawiązań do poprzedniej części i uważny czytelnik powiąże dużo postaci, z którymi już się poznał, co jeszcze bardziej wpływa na rozbudowę świata przedstawionego.
No i jako podsumowanie śmiało mogę stwierdzić, że cała książka (jak i poprzedni tom) ostatecznie prowadzi do walki dobra ze złem i mam nadzieję, że kolejne tomy jeszcze bardziej powiążą całą historię z opowiadań i Wegner będzie zaskakiwał z książki na książkę coraz bardziej.
Polecam!
April 1, 2024
დასავლეთის ნაწილი იმდენად სუსტია, ცოტა არ მჯეროდა, რომ ისევ ვეგნერს ვკითხულობდი. ამ ნაწილს კარგი რედაქტირება არ აწყენდა. თან მხოლოდ ერთი პერსონაჟის POV არის და თავად პერსონაჟიც რაღაცნაირი მოსაწყენია.
აი, აღმოსავლეთი სულ სხვაა, ამ ნაწილის გამო ვუწერ 5 ვარსკვლავს. ჩარდანები, ვერდანოები, ყველაფერი შესანიშნავია.
ორი წიგნის შემდეგ, ჩრდილოეთი და აღმოსავლეთი მიყვარს და ალბათ, ეს არ შეიცვლება.
აი, აღმოსავლეთი სულ სხვაა, ამ ნაწილის გამო ვუწერ 5 ვარსკვლავს. ჩარდანები, ვერდანოები, ყველაფერი შესანიშნავია.
ორი წიგნის შემდეგ, ჩრდილოეთი და აღმოსავლეთი მიყვარს და ალბათ, ეს არ შეიცვლება.
July 13, 2025
Другий том ще краще, ніж перший.
Знову дві окремі історії з різних країв імперії.
Але мені здається потихеньку оці окремі струмочки починають розвертатися в напрямку спільного русла (але можу помилятись).
В цьому томі ми дізнаємося ще більше про світоустрій.
Хоча самі історії написані дуже захопливо. Ти постійно в очікуванні якогось повороту.
Поки з 4 повістей моя найулюбленіша - Захід (як не очікувано:-) ).
Знову дві окремі історії з різних країв імперії.
Але мені здається потихеньку оці окремі струмочки починають розвертатися в напрямку спільного русла (але можу помилятись).
В цьому томі ми дізнаємося ще більше про світоустрій.
Хоча самі історії написані дуже захопливо. Ти постійно в очікуванні якогось повороту.
Поки з 4 повістей моя найулюбленіша - Захід (як не очікувано:-) ).
September 2, 2023
Сюжетна лінія з богами підпортила задоволення, але в цілому було класно.
June 27, 2017
"Opowieści z meekhańskiego pogranicza. Wschód ‒ Zachód" to w dalszym ciągu świetnie napisana, wciągająca powieść fantasy. Można powiedzieć, że drugi tom serii jest bardzo podobny do pierwszego, ale w przypadku tej książki nie jest to żadną wadą. Autor konsekwentnie przedstawia czytelnikom szczegółowo opisany świat wraz z jego różnorodną kulturą, wyznaniami oraz rządzącymi nim prawami, świat, gdzie bogowie niegdyś kroczyli obok ludzi i dzisiaj przejawiają swoją manifestację. To również świetnie nakreśleni bohaterowie, łącznie z tymi drugoplanowymi, dzięki czemu historia żyje, jest wielowymiarowa i tak wciągająca.
Całość na: http://wiedzma-czyta.blogspot.com/201...
Całość na: http://wiedzma-czyta.blogspot.com/201...
Displaying 1 - 30 of 139 reviews