What do you think?
Rate this book
Себек
Колоніальний Єгипет — місце для чудес і пригод. Він манить шукачів скарбів і різного штибу авантюристів. Колишнього військового британської армії капітана Ґріффіта втягують у таємничу експедицію, очолювану багатим баронетом і ексцентричною леді, яка знається на зброї і не зважає на вікторіанську етику. Боротися ця компанія буде не тільки з вибагливою єгипетською погодою, а і з невідомими могутніми супротивниками. Під час небезпечної подорожі з’ясується, що скарб, до якого прямує експедиція,— це не золото чи коштовності, а влада над світом. Ключ до цієї влади прихований у давньому храмі, а путь знають лише Втрачені — особлива раса, що навчилась непомітно співіснувати поряд з людьми. Міфологія, пригоди, справжня дружба, змови, засідки і бої — у такій яскравій обгортці автор подає історію, що змушує задуматися про сенс життя і людські цінності.
384 pages, Hardcover
First published January 1, 2022
6 people are currently reading
75 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 14 of 14 reviews
February 25, 2025
Мені дуже зацікавила анотація до цієї книги. Пригоди, Єгипет, таємниці, пошук скарбів, ух все що я люблю у пригодницьких романах. Але книга трохи розчарувала. Мені сподобався сюжет, це було цікаво, місцями неочікувано та химерно. Те що автор вигадав та майстерно вплів у сюжет було круто, містика чи фантастика, це вже хто як для себе зрозуміє. Фантазія у автора норм. Також мені дуже сподобались два головних персонажі. Харизматичні, цікаві, відважні, трохи загадкові. Не пласкі та гарно прописані. Динаміка, екшн, перестрілки, бійки та пригоди все на висоті, добре, жваво та цікаво.
Але всі ці плюси просто губляться на фоні довгих та нудних описів всього підряд у книзі. Автор дуже детально описує природу. Коли експедиція плила по Нілу, я просто втомився читати ці безкінечні описи берегів річки. Що на них росте та побудовано. Потім вони сходять на берег, та зразу починаються довгі описи міста, його споруд, вулиць, куди можно потрапити якщо звернути у якийсь провулок, деталізований географічний опис. Хто тут живе та чим займається. І так на протязі всієї книги, починаючи з другої половини книги, і так до кінця. Я не розумію навіщо все так ретельно описувати? Цим книга мені нагадала "Твердиня" Макса Кідрука, там я теж страждав. Це все читати мені було дуже нудно, важко та не цікаво. Я просто втомився продиратися через ці об'єми тексту. Сюжет міг просто не рухався з місця на протязі 40-60 сторінок. А у книзі 380 сторінок, дуже щільний текст та дрібний шрифт.
Читаючи все це я розумію що автор зробив великий обсяг роботи, вся ця інформація про Єгипет дев'ятнадцятого століття вражає, але для мене це було не цікаво і забагато. Та являється великим мінусом для книги, але це всього лише моя суб'єктивна думка.
Але всі ці плюси просто губляться на фоні довгих та нудних описів всього підряд у книзі. Автор дуже детально описує природу. Коли експедиція плила по Нілу, я просто втомився читати ці безкінечні описи берегів річки. Що на них росте та побудовано. Потім вони сходять на берег, та зразу починаються довгі описи міста, його споруд, вулиць, куди можно потрапити якщо звернути у якийсь провулок, деталізований географічний опис. Хто тут живе та чим займається. І так на протязі всієї книги, починаючи з другої половини книги, і так до кінця. Я не розумію навіщо все так ретельно описувати? Цим книга мені нагадала "Твердиня" Макса Кідрука, там я теж страждав. Це все читати мені було дуже нудно, важко та не цікаво. Я просто втомився продиратися через ці об'єми тексту. Сюжет міг просто не рухався з місця на протязі 40-60 сторінок. А у книзі 380 сторінок, дуже щільний текст та дрібний шрифт.
Читаючи все це я розумію що автор зробив великий обсяг роботи, вся ця інформація про Єгипет дев'ятнадцятого століття вражає, але для мене це було не цікаво і забагато. Та являється великим мінусом для книги, але це всього лише моя суб'єктивна думка.
September 29, 2024
Ця книга - один з моїх промахів, або випадок, коли, читаючи анотацію, уявляєш собі одне, а отримуєш зовсім інше.
🚩Якщо ви очікуєте романтичних пригод в пісках Єгипту, мумій, пірамід та Сфінкса, Луксор та загадки Книги Мертвих - цього всього тут немає.
Я очікувала (судячи з анотації) сценарій, близький до фільму «Мумія» (обожнюю його).
Натомість маємо пригоди і перестрілки і загадки, але які ніби з Єгиптом не мають жодного звʼязку. Замість піску та пустелі, скарабеїв та мумій отримаєте джунглі та болота(!!!), пиявки, дивні розповіді про Втрачену Расу (про неї я нічого так і не зрозуміла).
На жаль, я розчарована… книгу читала довго, вона не затягувала, місцями була нуднувато і шрифт такий мілкий, що стомлювалися очі.
🚩Якщо ви очікуєте романтичних пригод в пісках Єгипту, мумій, пірамід та Сфінкса, Луксор та загадки Книги Мертвих - цього всього тут немає.
Я очікувала (судячи з анотації) сценарій, близький до фільму «Мумія» (обожнюю його).
Натомість маємо пригоди і перестрілки і загадки, але які ніби з Єгиптом не мають жодного звʼязку. Замість піску та пустелі, скарабеїв та мумій отримаєте джунглі та болота(!!!), пиявки, дивні розповіді про Втрачену Расу (про неї я нічого так і не зрозуміла).
На жаль, я розчарована… книгу читала довго, вона не затягувала, місцями була нуднувато і шрифт такий мілкий, що стомлювалися очі.
February 4, 2023
Головний герой ні Квотермейна ні Індіана нічим не нагадує: Хаггарда читала, Індіана Джонса дивилася. Чудова подорож Каїром, Нілом, невідомим світом з Тієї Сторони. Я вже було приготувалася користуватися вряди-годи Google для занурення в читання, але після перших сторінок читання мені вистачило подивитися відео про Місто Мертвих та мапу та фото Нілу. Автор гарно занурив в атмосферу: жодного разу не виникло бажання будь-яке місце прочитати «по діагоналі». Залишається на полиці - буде знову цікаво перечитати. Так рідко зустрічається цікаве пригодницьке читання.
February 17, 2024
«Хай поляже зло, що готує пастку, знищити мене прагнучи…» єгипетська книга мертвих
🖋️ Юрій Грузін
📚 «Себек»
Буває так, що не очікуєш від книги чогось особливого, але вже на 20 сторінці, вчитавшись і налаштувавшись на стиль і швидкість розповіді, розумієш, що тримаєш в руках цілий світ, створений уявою автора.
Зізнаюся, після пʼятдесяти сторінок полізла в Гугл шукати відомості про автора. Виявилося, що він наш - рідненький, столичний. Хоча, позначка про переклад мене спантеличила, але, що вже вдіяти, ще довго нам доведеться з тих трясовин імперського відлуння відмиватися.
Але, повернемося до «Себека» Грузіна. Це щось із нашаруванням пригодницького шарму Лари Крафт та містифікацій Дена Брауна і місцями вкрапленням Марвелівського мультивсесвіту з вигулькуванням лиховісної посмішки Локі.
Маю зауважити, що давно не насолоджувалася таким красивим літературним чтивом. Кожна літера, слово, речення на своєму місці.
Гармонійний розвиток подій і деталізація саме там і саме така, яка має бути. Жодних перевантажень, коли треба пояснити окремі нюанси, автор їх вставляє в діалоги персонажів, чи короткою історичною справкою. Містично - міфологічна сторона оповіді не затьмарює пригодницько - детективну. Красиві та соковиті описи, яскраві образи, які чітко вимальовують перед очима картину розповіді. Це той самий випадок, коли навмисно починаєш сповільнювати себе, щоб відтермінувати фінал читання.
Відчувається, що автор чудово орієнтується в міфології та демонології, розуміється на проявах темних сторін людської душі.
З анотації книги не одразу й зрозуміло, про що піде мова в романі, навіть, після третини книги залишаються певні сумніви, чи дійсно зʼявиться потойбічна химерія, чи автор навмисно присипляє увагу читача. Експедиція шукачів скарбів відправляється на пошуки у доволі класично - літературному складі: багатій, вояка-найманець із романтичною душею, загадкова чарівна леді і два-три-пʼять допоміжних персонажів, які поступово гинуть від пригоди до пригоди, трохи зради, трохи нагнітання і так далі за сценарієм. Наче й нічого неймовірного, але те, як написано - зачаровує і примагнічує.
Книга для всіх поціновувачів якісної літератури, для кого важлива форма і зміст.
Для любителів пригод, загадок з легким нальотом містики.
Для тих, хто бажає почитати українських авторів рівня Д.Брауна, А. Конан Дойля та Ж.Верна.
Однозначно рекомендую, навіть, якщо жанр не ваш, то варто читати заради знайомства з класним сучасним українським автором.
🖋️ Юрій Грузін
📚 «Себек»
Буває так, що не очікуєш від книги чогось особливого, але вже на 20 сторінці, вчитавшись і налаштувавшись на стиль і швидкість розповіді, розумієш, що тримаєш в руках цілий світ, створений уявою автора.
Зізнаюся, після пʼятдесяти сторінок полізла в Гугл шукати відомості про автора. Виявилося, що він наш - рідненький, столичний. Хоча, позначка про переклад мене спантеличила, але, що вже вдіяти, ще довго нам доведеться з тих трясовин імперського відлуння відмиватися.
Але, повернемося до «Себека» Грузіна. Це щось із нашаруванням пригодницького шарму Лари Крафт та містифікацій Дена Брауна і місцями вкрапленням Марвелівського мультивсесвіту з вигулькуванням лиховісної посмішки Локі.
Маю зауважити, що давно не насолоджувалася таким красивим літературним чтивом. Кожна літера, слово, речення на своєму місці.
Гармонійний розвиток подій і деталізація саме там і саме така, яка має бути. Жодних перевантажень, коли треба пояснити окремі нюанси, автор їх вставляє в діалоги персонажів, чи короткою історичною справкою. Містично - міфологічна сторона оповіді не затьмарює пригодницько - детективну. Красиві та соковиті описи, яскраві образи, які чітко вимальовують перед очима картину розповіді. Це той самий випадок, коли навмисно починаєш сповільнювати себе, щоб відтермінувати фінал читання.
Відчувається, що автор чудово орієнтується в міфології та демонології, розуміється на проявах темних сторін людської душі.
З анотації книги не одразу й зрозуміло, про що піде мова в романі, навіть, після третини книги залишаються певні сумніви, чи дійсно зʼявиться потойбічна химерія, чи автор навмисно присипляє увагу читача. Експедиція шукачів скарбів відправляється на пошуки у доволі класично - літературному складі: багатій, вояка-найманець із романтичною душею, загадкова чарівна леді і два-три-пʼять допоміжних персонажів, які поступово гинуть від пригоди до пригоди, трохи зради, трохи нагнітання і так далі за сценарієм. Наче й нічого неймовірного, але те, як написано - зачаровує і примагнічує.
Книга для всіх поціновувачів якісної літератури, для кого важлива форма і зміст.
Для любителів пригод, загадок з легким нальотом містики.
Для тих, хто бажає почитати українських авторів рівня Д.Брауна, А. Конан Дойля та Ж.Верна.
Однозначно рекомендую, навіть, якщо жанр не ваш, то варто читати заради знайомства з класним сучасним українським автором.
May 20, 2025
Книга, яка є прикладом класичних пригод, але з фентезійною родзинкою. Живі персонажі, цікаві описи всього на світі, дрібка філософії, чудова робота з матчастиною — усе це стало для мене запорукою насолоди під час читання. 8 годин пройшли в хорошій компанії, головне від цього «співрозмовника» не очікувати сучасного підходу до читача. Усе ж ця історія неспішна та не намагається тримати увагу за будь-яку ціну.
February 7, 2024
Яка ж прекрасна пригодницька книга 🔥 Було дуже цікаво і приємно читати про пригоди, пошуки скарбів, Каїр, наче дивишся фільм 🎥 І я щаслива дізнатися, що автор - українець, що додає ➕
July 7, 2025
В мене ціла історія з цією книжкою. Анотація мене приваблювала. Відгуки відштовхували. Я не була певна, потрібна вона мені чи ні. Зрештою все вирішив випадок. Друг, що працював у книгарні, запропонував мені на день народження обрати собі три книжки на подарунок. Я обрала не дуже дорогі і такі, що були в книгарні більше одного примірника. Так до мене потрапив «Себек». Майже рік він чекав на мене, а потім...
382 сторінки я прочитала за два вечори і маю одне питання: чому про цю книжку так мало говорять?! Що ж, я говоритиму.
Це роман в дусі світової класики пригодницького жанру, причому не так Індіана Джонс чи Райдер Гаґґард (так, я знаю, що змішую зелене і тепле), а як Конан Дойл і «Загублений світ» чи Жуль Верн. Тобто менше динамічности, більше роздумів і ексцентричних джентльменів. Але менше не значить мало. І попри те, що в експедицію, яка начебто має бути головною пригодою, персонажі вирушають на 130 сторінці, мені й до того нудно не було.
За законами жанру маємо:
— британця (але він не англієць, а валлієць);
— який досвідчений мандрівник і відставний військовий;
— екзотичну локацію (все починається в Єгипті, але не обмежується ним);
— таємничий манускрипт, який веде до скарбів, але знайшли його яйцегол��ві, тож вони потребують досвідченого провідника (але це трошечки неправда);
— містико-фантастичну природу цих скарбів і того, що їх оточує;
— таємничих ворогів, які теж прагнуть тих скарбів, а також загадкових чудовиськ.
Тобто перед нами — класичний «британський» роман, події якого відбуваються в британській колонії, нам час від часу звично торочать про тягар білої людини, яка несе цивілізацію дикунам, усі звитяги нашого відставного військового пов’язані з цією «культурною місією», але є нюанс. Автор таки українець, тому абриси дулі в кишені інколи проглядають. Утім, не дуже часто: автор нам просто інколи підморгує, а не деконструює жанр. Так, осучаснює трохи.
Однією з важливих ознак осучаснення є сильна жінка :) Обґрунтовано могутня, вона така вправна бійчиня, що нею захоплюються навіть вікторіанські чоловіки та вельми поважають.
Містична складова раптом опиняється практично науковофантастичною, і я навіть можу повірити, що щось подібне до описаного могло статися, хай тут і чимало художніх перебільшень. Принаймні, в тій частині фантприпущення, яка стосується скарбу.
Класно написано, з гумором, що цілком успішно маскується під британський; у кожного персонажа власні мовні характеристики; є примітки щодо реалій, зі значною ймовірністю незнайомих сучасному читачеві (як-то каблограма чи Алі Зібак). Мені частина приміток була зайвою, але мене таке не дратує; принаймні, вони не безсенсові.
Загалом хочу сказати, що класичні пригодницькі романи мені інколи були нуднуваті, а цей ні.
Недоліком є те, що в тексті згадуються болотяни. Дуже рідко! Переважно для того, щоб показати, наскільки строкатою є компанія, зібрана головним героєм, причому показано, що ті, кого британець називає «росіянами», насправді переважно представники завойованих народів. Тобто воно на своєму місці. А от що не на своєму — так це раптове цитування вєлікай культури, але воно там одноразове, роман написаний в 2021 році автором, що перебував у процесі переходу на українську. Мені все одно муляло, проте враження від книжки не зіпсувало, хіба зовсім трохи. Без того можна було б обійтися, і я вірю, що видавництво перед виданням у 2023 році могло б запропонувати авторові цієї дрібниці позбутися. Є ще дрібні недоліки, типу капітан неправильно називає баронета, одна чи дві сцени зависли в повітрі, десь неподалік одного персонажа, на якого довго і демонстративно автор натякав, але він так і не з’явився, хоча я його прямо очікувала в одній сцені. Але до пригодницької світової класики в мене не менше претензій.
Тобто насмілюся виснувати, що «Себек» анітрохи не гірший за зарубіжні твори такого ж жанру.
Книжка як річ мені сподобалася. Цупкий папір, гарна склейка, лясе, нічого не розвалюється, не перекошується, після прочитання книжка має вигляд нової.
382 сторінки я прочитала за два вечори і маю одне питання: чому про цю книжку так мало говорять?! Що ж, я говоритиму.
Це роман в дусі світової класики пригодницького жанру, причому не так Індіана Джонс чи Райдер Гаґґард (так, я знаю, що змішую зелене і тепле), а як Конан Дойл і «Загублений світ» чи Жуль Верн. Тобто менше динамічности, більше роздумів і ексцентричних джентльменів. Але менше не значить мало. І попри те, що в експедицію, яка начебто має бути головною пригодою, персонажі вирушають на 130 сторінці, мені й до того нудно не було.
За законами жанру маємо:
— британця (але він не англієць, а валлієць);
— який досвідчений мандрівник і відставний військовий;
— екзотичну локацію (все починається в Єгипті, але не обмежується ним);
— таємничий манускрипт, який веде до скарбів, але знайшли його яйцегол��ві, тож вони потребують досвідченого провідника (але це трошечки неправда);
— містико-фантастичну природу цих скарбів і того, що їх оточує;
— таємничих ворогів, які теж прагнуть тих скарбів, а також загадкових чудовиськ.
Тобто перед нами — класичний «британський» роман, події якого відбуваються в британській колонії, нам час від часу звично торочать про тягар білої людини, яка несе цивілізацію дикунам, усі звитяги нашого відставного військового пов’язані з цією «культурною місією», але є нюанс. Автор таки українець, тому абриси дулі в кишені інколи проглядають. Утім, не дуже часто: автор нам просто інколи підморгує, а не деконструює жанр. Так, осучаснює трохи.
Однією з важливих ознак осучаснення є сильна жінка :) Обґрунтовано могутня, вона така вправна бійчиня, що нею захоплюються навіть вікторіанські чоловіки та вельми поважають.
Містична складова раптом опиняється практично науковофантастичною, і я навіть можу повірити, що щось подібне до описаного могло статися, хай тут і чимало художніх перебільшень. Принаймні, в тій частині фантприпущення, яка стосується скарбу.
Класно написано, з гумором, що цілком успішно маскується під британський; у кожного персонажа власні мовні характеристики; є примітки щодо реалій, зі значною ймовірністю незнайомих сучасному читачеві (як-то каблограма чи Алі Зібак). Мені частина приміток була зайвою, але мене таке не дратує; принаймні, вони не безсенсові.
Загалом хочу сказати, що класичні пригодницькі романи мені інколи були нуднуваті, а цей ні.
Недоліком є те, що в тексті згадуються болотяни. Дуже рідко! Переважно для того, щоб показати, наскільки строкатою є компанія, зібрана головним героєм, причому показано, що ті, кого британець називає «росіянами», насправді переважно представники завойованих народів. Тобто воно на своєму місці. А от що не на своєму — так це раптове цитування вєлікай культури, але воно там одноразове, роман написаний в 2021 році автором, що перебував у процесі переходу на українську. Мені все одно муляло, проте враження від книжки не зіпсувало, хіба зовсім трохи. Без того можна було б обійтися, і я вірю, що видавництво перед виданням у 2023 році могло б запропонувати авторові цієї дрібниці позбутися. Є ще дрібні недоліки, типу капітан неправильно називає баронета, одна чи дві сцени зависли в повітрі, десь неподалік одного персонажа, на якого довго і демонстративно автор натякав, але він так і не з’явився, хоча я його прямо очікувала в одній сцені. Але до пригодницької світової класики в мене не менше претензій.
Тобто насмілюся виснувати, що «Себек» анітрохи не гірший за зарубіжні твори такого ж жанру.
Книжка як річ мені сподобалася. Цупкий папір, гарна склейка, лясе, нічого не розвалюється, не перекошується, після прочитання книжка має вигляд нової.
February 13, 2025
Нажаль, не зайшла мені ця історія. Хоча тему Єгипту обожнюю, з дитинства читаю історію Стародавнього світу. Читала довго, мені не вистачало більше загадок, динаміки.
July 25, 2023
Це книга, від прочитання якої я отримала велике задоволення, атмосферна і стильна.
February 2, 2023
🐫Якщо ви колись так само, як і я, з задоволенням по кілька разів переглядали фільми про Індіану Джонса, то зрозумієте мій абсолютний захват цієї книгою!
🐫Отже, ми маємо Каїр, 1899 рік, нестабільну політичну ситуацію, безліч шукачів новомодних давноєгипетських скарбів, поважних британських колоністів та хитрих місцевих мешканців, які швидко приловчились ошукувати Величного Білого Чоловіка™.
🐫До колишнього військового британської армії капітана Ґріффіта звертається дружинина баронета, який таємничо щез, і просить його знайти. Просто під час зустрічі пані вбивають, і капітан змушений втягнутися у розшуки хоча б у якості пам'яті нещасної. Далі його чекатимуть купа пригод, небезпек, відкриттів, що не все на цьому світі можливо пояснити наукою, а також міцна дружба, неочікувані пристрасті і звісно що зради.
🐫За стилем оповіді "Себек" тяжіє до вікторіанського роману, а за жанром - до пригодницько-містичної фантастики, де містику тим не менш, автор намагається обґрунтувати науково. Найкрутіше у цьому те, що автору таки вдалося втриматися у рамках "вікторіанства" - герої поводять себе саме так, як і поводили себе люди у 1899 році, несуть ідеали і принципи тих часів і в цілому виглядають органічно саме на той період.
🐫Щодо містичної (чи то наукової, але фантастичної - як кому ближче) складової, то вона мене теж порадувала, бо здалася ще не заїженою (або я просто ще мало схожих ідей бачила і це прям для мене було вау, бо в більшості книг, що читаю, то постійно виринає думка, що я десь вже це бачила і не один раз🙄).
🐫Коротше, як ви розумієте, книгу я щиро раджу. Вона на позір нетовста - 384 сторінки, але там ощадливий досить шрифт і якби по цьому знімали серіал, то на 4-6 серій тривалістю до 40 хвилин подій точно вистачить
🐫Отже, ми маємо Каїр, 1899 рік, нестабільну політичну ситуацію, безліч шукачів новомодних давноєгипетських скарбів, поважних британських колоністів та хитрих місцевих мешканців, які швидко приловчились ошукувати Величного Білого Чоловіка™.
🐫До колишнього військового британської армії капітана Ґріффіта звертається дружинина баронета, який таємничо щез, і просить його знайти. Просто під час зустрічі пані вбивають, і капітан змушений втягнутися у розшуки хоча б у якості пам'яті нещасної. Далі його чекатимуть купа пригод, небезпек, відкриттів, що не все на цьому світі можливо пояснити наукою, а також міцна дружба, неочікувані пристрасті і звісно що зради.
🐫За стилем оповіді "Себек" тяжіє до вікторіанського роману, а за жанром - до пригодницько-містичної фантастики, де містику тим не менш, автор намагається обґрунтувати науково. Найкрутіше у цьому те, що автору таки вдалося втриматися у рамках "вікторіанства" - герої поводять себе саме так, як і поводили себе люди у 1899 році, несуть ідеали і принципи тих часів і в цілому виглядають органічно саме на той період.
🐫Щодо містичної (чи то наукової, але фантастичної - як кому ближче) складової, то вона мене теж порадувала, бо здалася ще не заїженою (або я просто ще мало схожих ідей бачила і це прям для мене було вау, бо в більшості книг, що читаю, то постійно виринає думка, що я десь вже це бачила і не один раз🙄).
🐫Коротше, як ви розумієте, книгу я щиро раджу. Вона на позір нетовста - 384 сторінки, але там ощадливий досить шрифт і якби по цьому знімали серіал, то на 4-6 серій тривалістю до 40 хвилин подій точно вистачить
August 26, 2024
🤕«Себек» Юрій Грузін
видавництво: Фабула, 8/10
Антуражно, містично та надивлено.
Очікування – зло. Напевне, я ніколи не навчуся їх уникати.
За анотацією нас готують до Єгипту ХVIII століття, небезпечної експедиції та таємного скарбу, якого потрібно ще дістатися. Знайомлять із майором Гріффітом у відставці та загадковою міс Пейл, яка окутана туманом магії. Все справді віддає атмосферою улюблених історій про Індіана Джонса чи «Мисливців за реліквіями».
Та все виявляється трішки інакшим.
Автор, писавши цю історію, поставив на створення атмосфери та антуражу потрібного століття та потрібної країни. І не сказати, що це погано. Це круто. Бо заперечити той факт, що я себе чудово уявляла на одному кораблі поруч героїв – я не можу. Та описів часом було надто, від чого складалося враження американських гірок: пару сторінок цікаво, а потім очі хочуть швидко пробігти навкіс.
«А Єгипет, безперечно, найграндіозніший цвинтар у світі.»
Незважаючи на це, історія виділялася динамічністю. Мінімум діалогів, але чимало перепетій та поворотів. Описи Єгипту та дивних магчіних місцин. І та, напевне, потрібно попередити, що варто чекати трішки чарів та суперсил.
Мені сподобалося. Але тут було мало самих загадок та осяянь, від яких перехоплює подих і з’вляється бажання просто залізти в саму історію, аби бути поруч героїв. Мені не вистачило якихось знань та стародавніх артефактів.
«- А Себек, приятелю, це сила, що дозволяє їм усім існувати й діяти.»
Історія добра і вона варта вашої уваги, та не ставте очікування – просто насолоджуйтеся.
#дегустація
видавництво: Фабула, 8/10
Антуражно, містично та надивлено.
Очікування – зло. Напевне, я ніколи не навчуся їх уникати.
За анотацією нас готують до Єгипту ХVIII століття, небезпечної експедиції та таємного скарбу, якого потрібно ще дістатися. Знайомлять із майором Гріффітом у відставці та загадковою міс Пейл, яка окутана туманом магії. Все справді віддає атмосферою улюблених історій про Індіана Джонса чи «Мисливців за реліквіями».
Та все виявляється трішки інакшим.
Автор, писавши цю історію, поставив на створення атмосфери та антуражу потрібного століття та потрібної країни. І не сказати, що це погано. Це круто. Бо заперечити той факт, що я себе чудово уявляла на одному кораблі поруч героїв – я не можу. Та описів часом було надто, від чого складалося враження американських гірок: пару сторінок цікаво, а потім очі хочуть швидко пробігти навкіс.
«А Єгипет, безперечно, найграндіозніший цвинтар у світі.»
Незважаючи на це, історія виділялася динамічністю. Мінімум діалогів, але чимало перепетій та поворотів. Описи Єгипту та дивних магчіних місцин. І та, напевне, потрібно попередити, що варто чекати трішки чарів та суперсил.
Мені сподобалося. Але тут було мало самих загадок та осяянь, від яких перехоплює подих і з’вляється бажання просто залізти в саму історію, аби бути поруч героїв. Мені не вистачило якихось знань та стародавніх артефактів.
«- А Себек, приятелю, це сила, що дозволяє їм усім існувати й діяти.»
Історія добра і вона варта вашої уваги, та не ставте очікування – просто насолоджуйтеся.
#дегустація
May 7, 2025
Починається все дуже поважно і класично: відставний британській офіцер капітан Ґріффіт сидить собі в Каїрі, думає, куди податися, тут його запрошує на побачення таємнича дама, розказує таємничу історію про таємничу експедицію, згадує, що тим часом зник ще й її чоловік, багатий і ексцентричний дослідник єгипетської старовини, натякає ще на якусь містику, а потім її бац! — і вбивають на причалі.
Капітан ображений, далі на нього виходить компаньйонка вбитої місіс Вітгем, досить незвична Елліс Пейл, яка вміє добре битися і взагалі щось у ній таке від амазонки є, а там з'являється і пропалий дослідник, і всі вони мандрують у джунглі у пошуках дивного скарбу.
Скарбу їм буде багато, тільки не в тому вигляді як головний герой собі уявляв. В цілому це написано ееее... в такій традиції Райдера Хаггарда, і воно має право на існування, тут без питань, але видається застарілим, чи що, бо занадто багато описів і філософських мудрувань (у Хаггарда з цим пожвавіше було). Бо очікуєш погонь і пригод, а вони коли стаються, то в рамочці з роздумів про вищі сили, і ти така: та наче ж бігли, чому зупинилися?
Ну й персонажі не дуже виписані. У Ґріффіт і Пейл є характери, хоча мотиви мені видалися не зовсім глибокими, а от всі інші досить одномірні. Головне зло таке... зленьке, бо прагне влади і заграється, мот��вація нормальна, але якось би увиразнити.
В цілому нічого поганого сказати не можу, але не вистачило спресованості дій. Ну й minor quibble: баронетів не називають за титулом і прізвищем, від капітана, який частина системи, це звучить дуже дивно.
Капітан ображений, далі на нього виходить компаньйонка вбитої місіс Вітгем, досить незвична Елліс Пейл, яка вміє добре битися і взагалі щось у ній таке від амазонки є, а там з'являється і пропалий дослідник, і всі вони мандрують у джунглі у пошуках дивного скарбу.
Скарбу їм буде багато, тільки не в тому вигляді як головний герой собі уявляв. В цілому це написано ееее... в такій традиції Райдера Хаггарда, і воно має право на існування, тут без питань, але видається застарілим, чи що, бо занадто багато описів і філософських мудрувань (у Хаггарда з цим пожвавіше було). Бо очікуєш погонь і пригод, а вони коли стаються, то в рамочці з роздумів про вищі сили, і ти така: та наче ж бігли, чому зупинилися?
Ну й персонажі не дуже виписані. У Ґріффіт і Пейл є характери, хоча мотиви мені видалися не зовсім глибокими, а от всі інші досить одномірні. Головне зло таке... зленьке, бо прагне влади і заграється, мот��вація нормальна, але якось би увиразнити.
В цілому нічого поганого сказати не можу, але не вистачило спресованості дій. Ну й minor quibble: баронетів не називають за титулом і прізвищем, від капітана, який частина системи, це звучить дуже дивно.
February 22, 2023
Ох які ж надії були покладені на цю книгу і вони не виправдались. Обожнюю пригодницькі романи, а тут ще про Давній Єгипет, і про подорож Нілом за незвіданими скарбами, це ж повинна була бути ідеальна книга і ніт, хоча початок був багатообіцяючим, але потім щось пішло не так. Середина роману просіла якось, трохи жвавіше вкінці, а герої, чи можливо за них переживати, ніт, вони ж не вразливі тут, і коли в когось стрілять ти такий, та пофіг, йому чи їй нічого не буде, так і виявилось. А вкінці нічого не зрозуміло, навіщо йшли, до чого прийшли, які знання, яй головний антагоніст їх отримав, а потім і так миттєво втратив. Потенціал був у книги, і тема просто супер, тому що змусила мене одразу придбати книгу після ознайомлення з анотацією, але роман змусила себе дочитувати, адже було шкода власних надій на цей твір.
This entire review has been hidden because of spoilers.
October 24, 2025
Пригодницький роман про пошук скарбів у верхів'ї Нілу. Починається все у Каїрі на межі 19 і 20 століть. Здавалося б, зараз будуть розгадувати таємниці Стародавнього Єгипту. Натомість, споряджають експедицію вглиб Африки в пошуках чогось давнішого за найдавнішу цивілізацію.
Автор-українець, схоже, писав російською (тому що зазначена і перекладачка) про британських колонізаторів (та решту) в Африці. Чимось нагадало історичні романи Вілбура Сміта, який хоча б народився на цьому континенті.
Автор-українець, схоже, писав російською (тому що зазначена і перекладачка) про британських колонізаторів (та решту) в Африці. Чимось нагадало історичні романи Вілбура Сміта, який хоча б народився на цьому континенті.
Displaying 1 - 14 of 14 reviews