цю книжку я читала приблизно від різдва до різдва, у тому довшому проміжку. але не через неї: ремі браг добре пише й добре структурує.
розповідаючи про європейську культуру, я раніше показувала руками дві колони: християнство й античність (див. курціуса). але після брага мені бракуватиме рук, бо він пише про три культурні точки опертя: християнську, грецьку і римську. і його тези на користь того, що ця остання визначальна для європейського стилю життя і способу мислення, доволі переконливі. саме через римськість європи їй, наприклад, не варто боятися ні мігрантів, ні культурного місіонерства, бо римляни нічого не вміли так добре, як узяти найцінніше в чужому, освоїти його, впорядкувати згідно з ордо й передати далі. їхні засоби часом викликають заперечення, але ж для чогось ми зі змінними успіхами останні два тисячоліття таки розвивалися.
ну так, ремі браг – католик, і це помітно. здається, його уважно читав папа рацінґер.