What do you think?
Rate this book
Москалиця; Мама Маріца - дружина Христофора Колумба
"Москалиця"
Немає межі жіночій винахідливості в час смертельної небезпеки.
Немає страху, який позбавив би жінку волі чинити опір.
Немає людини, здатної розгадати жінку, що тримає таємницю впродовж життя, як тримає власну честь...
Кожна жінка могла би створити свою галерею подібних істин.
Проте Марія Матіос в повісті „Москалиця” стверджує саме таку житейську філософію.
"Мама Маріца - дружина Христофора Колумба"
Марія Матіос укотре не щадить свого читача: більш трагічного сюжету, ніж той, що його пропонує письменниця в повісті «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», мабуть, важко буде відшукати в світовій літературі. Цього разу вона вдалась до однозначно татуйованої теми, яка проте, не викликає й тіні відрази чи неприйняття. Письменниця викладає сюжет так, ніби балансує лезом бритви, боячись поранитись самій і боячись поранити читача. Проте без сліз тепер не обійдеться. Оповідь Марії Матіос про бездонність материнської любові співмірна хіба що з грецькою трагедією чи народним епосом.
Немає межі жіночій винахідливості в час смертельної небезпеки.
Немає страху, який позбавив би жінку волі чинити опір.
Немає людини, здатної розгадати жінку, що тримає таємницю впродовж життя, як тримає власну честь...
Кожна жінка могла би створити свою галерею подібних істин.
Проте Марія Матіос в повісті „Москалиця” стверджує саме таку житейську філософію.
"Мама Маріца - дружина Христофора Колумба"
Марія Матіос укотре не щадить свого читача: більш трагічного сюжету, ніж той, що його пропонує письменниця в повісті «Мама Маріца – дружина Христофора Колумба», мабуть, важко буде відшукати в світовій літературі. Цього разу вона вдалась до однозначно татуйованої теми, яка проте, не викликає й тіні відрази чи неприйняття. Письменниця викладає сюжет так, ніби балансує лезом бритви, боячись поранитись самій і боячись поранити читача. Проте без сліз тепер не обійдеться. Оповідь Марії Матіос про бездонність материнської любові співмірна хіба що з грецькою трагедією чи народним епосом.
- GenresUkrainian Literature
112 pages
First published January 1, 2008
3 people are currently reading
33 people want to read
About the author
Maria Matios
28 books83 followersMaria Matios is a contemporary Ukrainian writer. Winner of the “Book of the Year 2004” and of the Taras Shevchenko National Award in 2005 (for her novel Sweet Darusia). Maria Matios bases her books on the unique experiences of her family, whose roots go back as far as 1790. She was born in the village of Roztoky in the Bukovyna region. Presently she resides in Kyiv.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
November 24, 2013
Самое страшное - просто бояться. Немотивированно, до глубины души, всю жизнь - так боится Северина, живя на самом краю леса всю свою несчастную сиротскую жизнь. Казалось бы чего бояться простой женщине-знахарке? А чего было бояться другим простым бедным людям "Золотого Вересня" 1939 года?
Не зря говорят, что от сильного страха очень тяжело избавится и он будет вместе с человеком до самой смерти - страх голода, страх войны, страх потери... И хотя большинство людей, переживших "Вересень", уже не боятся, но есть мы, третье поколение, которое страх несет в крови. И большое спасибо Матиос за то, что она не дает нам забыть этот страх, этот голос крови - нужно помнить, что бы не дать этому повторится второй раз. В особенности сегодня.
Не зря говорят, что от сильного страха очень тяжело избавится и он будет вместе с человеком до самой смерти - страх голода, страх войны, страх потери... И хотя большинство людей, переживших "Вересень", уже не боятся, но есть мы, третье поколение, которое страх несет в крови. И большое спасибо Матиос за то, что она не дает нам забыть этот страх, этот голос крови - нужно помнить, что бы не дать этому повторится второй раз. В особенности сегодня.
June 18, 2023
У своєму новому творі видатна письменниця сучасності з неперевершеною силою таланту і майстерністю художнього слова розкриває невимовну трагічність материнської долі зокрема, та жіночої – загалом.
Вже самою назвою повісті авторка ніби налаштовує читача на усвідомлення того, що одним із найцінніших дарів долі є радість материнства.
Торкаючись теми понівеченого життєвими обставинами та соціальною байдужістю жіночого існування, авторка змальовує незбагненну силу материнської любові, яка , наче дороговказ веде Маріцу в нещадному вирі житейських проблем та наповнених важкою працею буднів.
Доглядаючи важкохвору дитину, головна героїня переживає нестерпні миті безпросвітного відчаю та жалю до своєї дитини, безсилля та ненависті до себе через те, що не може зарадити хворобі свого єдиного сина. Жінка усвідомлює, що незважаючи на всі перепетії і випробування, які посилає доля, повинна знаходити в собі сили жити далі, оскільки без її допомоги він просто загине в одному із «гуманних» спеціальних закладів для хворих людей.
Слід сказати, що ця тема в усі часи була за сімома печатями у суспільстві, однак є актуальною, тому що на прикладі цього твору можемо розглядати долю кожної матері, яка заради благополуччя своєї дитини здатна витримати будь-які труднощі.
Через твір лейтмотивом проходить думка про нещадну силу неправдивого наклепу, що здатний не лише залишити невиправну травму в свідомості невинної людини, а й, можливо, довести її до самогубства.
Варто зазначити, що повість написано колоритною галицькою говіркою, її стиль «перегукується» з іншими творами письменниці. Тут відчуваємо значно більшу трагічність, яка, однак не може викликати не сприйняття, а радше співчуття і співпереживання за долю та страждання слабкої жінки, серце якої переповнювала всеохоплююча материнська любов навіть у найскладніші моменти життя.
Вже самою назвою повісті авторка ніби налаштовує читача на усвідомлення того, що одним із найцінніших дарів долі є радість материнства.
Торкаючись теми понівеченого життєвими обставинами та соціальною байдужістю жіночого існування, авторка змальовує незбагненну силу материнської любові, яка , наче дороговказ веде Маріцу в нещадному вирі житейських проблем та наповнених важкою працею буднів.
Доглядаючи важкохвору дитину, головна героїня переживає нестерпні миті безпросвітного відчаю та жалю до своєї дитини, безсилля та ненависті до себе через те, що не може зарадити хворобі свого єдиного сина. Жінка усвідомлює, що незважаючи на всі перепетії і випробування, які посилає доля, повинна знаходити в собі сили жити далі, оскільки без її допомоги він просто загине в одному із «гуманних» спеціальних закладів для хворих людей.
Слід сказати, що ця тема в усі часи була за сімома печатями у суспільстві, однак є актуальною, тому що на прикладі цього твору можемо розглядати долю кожної матері, яка заради благополуччя своєї дитини здатна витримати будь-які труднощі.
Через твір лейтмотивом проходить думка про нещадну силу неправдивого наклепу, що здатний не лише залишити невиправну травму в свідомості невинної людини, а й, можливо, довести її до самогубства.
Варто зазначити, що повість написано колоритною галицькою говіркою, її стиль «перегукується» з іншими творами письменниці. Тут відчуваємо значно більшу трагічність, яка, однак не може викликати не сприйняття, а радше співчуття і співпереживання за долю та страждання слабкої жінки, серце якої переповнювала всеохоплююча материнська любов навіть у найскладніші моменти життя.
January 26, 2023
Вчора, вперше за років 8 напевно, взяла книги в бібліотеці. Одна з них ось ця невеличка книга, в якій опубліковано два оповідання авторки. До речі дуже цікаво оформлена книга, це один з факторів, який вплинув на мій вибір книги. Ну так я ще досі часом ведусь на обкладинки книг😂
Від першої історії "Мама Маріца", я очікувала якоїсь крутої пригоди, реально якось пов'язаної з тим самим Колумбом, в чому була моя помилка, тому що історія навіть близько не має стосунку до мандрівника. Але то таке. В цьому творі всі події негативні, багато болю, жалю і ні промінчика сонця. Сильно мене пригнітила з однієї сторони, а з іншої взагалі розчарувала, залишила байдужою. Якась дивна манеру оповіді в авторки, чого не скажеш про "Москалицю". Я дуже здивувалась, що між двома творами авторки така шалена різниця. Ця мені дуже навіть сподобалась. Ну по-перше я люблю історичні твори, а цей саме про такий пкріод України з поч. 20 століття. Оці всі історії про УПА, австроугорське, румунське панування на Буковині, зміна влади постійна, боротьба. А тут ще й так класно на цьому фоні розповідь йде про не то знахарку, не то чаклунку, відлюдькувату, самотню жінку, яка з народження була не така як всі. Проте багато робила доброго для людей, хоч її всі цуралися, допомагала УПА, заліковуючи їх рани чудо-відварами та зіллями. А чому москалиця? Дуже просто, тому що люди люблять робити "не таких" інших людей вигнанцями з суспільства і як наслідок давати прізвиська, а воно ж як приклеїться то вже й до кінця життя з людиною.
Від першої історії "Мама Маріца", я очікувала якоїсь крутої пригоди, реально якось пов'язаної з тим самим Колумбом, в чому була моя помилка, тому що історія навіть близько не має стосунку до мандрівника. Але то таке. В цьому творі всі події негативні, багато болю, жалю і ні промінчика сонця. Сильно мене пригнітила з однієї сторони, а з іншої взагалі розчарувала, залишила байдужою. Якась дивна манеру оповіді в авторки, чого не скажеш про "Москалицю". Я дуже здивувалась, що між двома творами авторки така шалена різниця. Ця мені дуже навіть сподобалась. Ну по-перше я люблю історичні твори, а цей саме про такий пкріод України з поч. 20 століття. Оці всі історії про УПА, австроугорське, румунське панування на Буковині, зміна влади постійна, боротьба. А тут ще й так класно на цьому фоні розповідь йде про не то знахарку, не то чаклунку, відлюдькувату, самотню жінку, яка з народження була не така як всі. Проте багато робила доброго для людей, хоч її всі цуралися, допомагала УПА, заліковуючи їх рани чудо-відварами та зіллями. А чому москалиця? Дуже просто, тому що люди люблять робити "не таких" інших людей вигнанцями з суспільства і як наслідок давати прізвиська, а воно ж як приклеїться то вже й до кінця життя з людиною.
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 12, 2023
Загалом ця збірка Марії Матіос – це коротка проза, що містить дві повісті – «Москалиця» та «Мама Маріца».
Дуже цікаво побудована: читати можна з будь-якої сторони.
І дуже непроста проза….
«Москалиця»
Як написано у передмові, жінка уникатиме небезпеки всіма можливими способами і ніхто не розкриє її таємниці…..
Моторошна таємниця, але – й дієвий спосіб вберегти себе в годину біди.
Перечитувала вигадку Северини / Москалиці і дивувалася розмаху жіночої винахідливості.
«Мама Маріца»
Ця історія – сумна і дуже реалістична!
Сила материнської любові та материнська віра – безмежні і всеохоплюючі. Але будь-яке терпіння має межу…
Це найтемніші історії Марії Матіос. Для мене найтемніші…..
Дуже цікаво побудована: читати можна з будь-якої сторони.
І дуже непроста проза….
«Москалиця»
Як написано у передмові, жінка уникатиме небезпеки всіма можливими способами і ніхто не розкриє її таємниці…..
Моторошна таємниця, але – й дієвий спосіб вберегти себе в годину біди.
Перечитувала вигадку Северини / Москалиці і дивувалася розмаху жіночої винахідливості.
«Мама Маріца»
Ця історія – сумна і дуже реалістична!
Сила материнської любові та материнська віра – безмежні і всеохоплюючі. Але будь-яке терпіння має межу…
Це найтемніші історії Марії Матіос. Для мене найтемніші…..
July 12, 2018
Надзвичайна книга
Я буквально не могла перестати її читати
Я буквально не могла перестати її читати
June 17, 2021
Прочитала книгу после похода в театр на постановку Москалицы. На одном дыхании, просто, но цепляет выбранным стилем повествования.
November 30, 2025
Майстриня видобути найпотаємніші людські почуття і описати їх так, що й природа, й янголи будуть брати участь у тій драмі…
February 7, 2016
Я не люблю читати українську літературу ще зі школи. Вона дуже тяжка і депресивна. Завжди все переживаю крізь себе, адже це історія мого народу. Я ж частинка цієї історії, яка хоч-не-хоч, впливає на мене постійно.
"Москалиця" і "Мама Маріца" - це тяжкі твори, які тягнуть тебе на глибину людської душі і рвуть на частини своєю правдивістю. Та детальна історична достовірність навіть дратує - ну чому таке було з нами? А скільки таких історій ще не розказано або вже не буде розказано, скільки з них злягли з костями, притрушені листям, снігами і попелом. Але знаєте, що торкнуло навіть ще більше, ніж та історична несправедливість? - жорстокість рідних побратимів, дорогих співвітчизників, які своїми безжалісними словами і плітками можуть вбити. І для того не потрібно зовнішніх ворогів.
Мені не подобаються такі твори. Але я переконана, що їх потрібно читати. Почитайте, вони коротенькі.
"А тут люди дуже пам'ятливі. Люди звичай дітям своїм не передадуть, обряд переінакшать, а чужий гріх у пам'ять, як у книжку запишуть. Ще й ніби у спадок відкажуть. На цій землі чуже падіння не забувається ніколи. "
http://ptashkabook.blogspot.com/2016/...
"Москалиця" і "Мама Маріца" - це тяжкі твори, які тягнуть тебе на глибину людської душі і рвуть на частини своєю правдивістю. Та детальна історична достовірність навіть дратує - ну чому таке було з нами? А скільки таких історій ще не розказано або вже не буде розказано, скільки з них злягли з костями, притрушені листям, снігами і попелом. Але знаєте, що торкнуло навіть ще більше, ніж та історична несправедливість? - жорстокість рідних побратимів, дорогих співвітчизників, які своїми безжалісними словами і плітками можуть вбити. І для того не потрібно зовнішніх ворогів.
Мені не подобаються такі твори. Але я переконана, що їх потрібно читати. Почитайте, вони коротенькі.
"А тут люди дуже пам'ятливі. Люди звичай дітям своїм не передадуть, обряд переінакшать, а чужий гріх у пам'ять, як у книжку запишуть. Ще й ніби у спадок відкажуть. На цій землі чуже падіння не забувається ніколи. "
http://ptashkabook.blogspot.com/2016/...
November 4, 2022
Вже з назви книжки зрозуміло, що йдеться в ній про жінку, а обкладинка натякає на соціально-побутовий жанр та українську історичну спадщину.
У Марії Матіос добре виходить розкрити через художні твори весь біль та жахливе становище жіноцтва на теренах історичного минулого: безправ‘я, незахищеність та безпорадність перед грубою чоловічою силою з однієї сторони, та залежність від соціального походження, людського осуду, забобонів - з іншої. І все це н�� фоні безкінечних воєн і політичних перипетій.
Мені, як жінці, близька та цікава ця тематика, хоча й болюча.
У Марії Матіос добре виходить розкрити через художні твори весь біль та жахливе становище жіноцтва на теренах історичного минулого: безправ‘я, незахищеність та безпорадність перед грубою чоловічою силою з однієї сторони, та залежність від соціального походження, людського осуду, забобонів - з іншої. І все це н�� фоні безкінечних воєн і політичних перипетій.
Мені, як жінці, близька та цікава ця тематика, хоча й болюча.
February 17, 2016
" Мама Маріца -дружина Христофора Колумба"
Як завжди у Матіос: майстерно, тонко, трагічно, болюче, страшно....Пронизує до глибини душі. Добре хтось казав, що про людські біди і нещастя можна писати безкінечно і тема ніколи себе не вичерпає...Чи треба так писати? Чи потрібно таке читати? Моя відповідь однозначна: Так! Такі твори одночасно дозволяють нам привідкрити завісу чужого болю, навчитися співчувати і нарешті розуміти,що нам у житті все-таки пощастило і труднощі наші тимчасові ...
Як завжди у Матіос: майстерно, тонко, трагічно, болюче, страшно....Пронизує до глибини душі. Добре хтось казав, що про людські біди і нещастя можна писати безкінечно і тема ніколи себе не вичерпає...Чи треба так писати? Чи потрібно таке читати? Моя відповідь однозначна: Так! Такі твори одночасно дозволяють нам привідкрити завісу чужого болю, навчитися співчувати і нарешті розуміти,що нам у житті все-таки пощастило і труднощі наші тимчасові ...
Displaying 1 - 10 of 10 reviews