зима Quotes

“Нели се засмя.
Смехът превърна за секунда януари в лято.”
― Симона Стоева, Никога достатъчни

“Йдучи засніженим полем, вони залишали неглибокі сліди в іскристо пухнастій сніговій ковдрі, а їхні шкарпетки й поли плащів промокли й зашкарубли на морозі. Заборонений ліс стояв як зачарований: кожне дерево було присипане сріблом, а Геґрідова хатинка нагадувала глазурований торт.

Розділ одинадцятий "Вогнеблискавка”
― Дж.К. Ролінґ, Harry Potter and the Prisoner of Azkaban

“Взимі який вам то день? Сюди-туди обернешся, та й вже вечоріє”
― Марко Черемшина

“Плинуть у повітрі паринки густою сивою хмарою і розглядаються навкруги: над ними високе безкрає небо, під ними глибоко рідна земля. Широко розляглися зорані чорні поля, наїжилися темні ліси, блискучими мертвими гадюками повилися замерзлі річки, біласті, як мертве око, дивляться у небо озера та ставки.
Не чуть на землі веселого зеленого шуму, не чуть ні пташиного щебету, ні косарських співів на нивах, ні голосу череди на пастівнях. Звірі в лісі підрунилися-підпушилися, тільки вони тепер і подають голос та й то з голоду

"Краплі-мандрівниці”
― Дніпрова Чайка

“Спинилася хмара в блакиті, всі її дрібненькі паринки принишкли, слухають, як їх перебира мороз-чарівник. Глянуло сонце, а вони так і замигтіли дрібнюсінькими голочками-скалочками, стали під руками діда складатись у прехороші клинчики, пір’ячко, зірочки, квіточки. А дід ще іі підганяє, бо ніколи, мовляв, з самим снігом панькатись, ще й на землі роботи багато!
Затанцювали сніжки, закрутилися, вітер аж чмухнув, підхопив їх і поніс на землю.
Щодалі все важчала хмара, бо до неї приставали й другі, вкривали небо, неначе сивим хутром. Засапався вітер, так важко йому, нижче та нижче спускається. От уже й об верхогір’я черкається, скелі ловлять хмари за хвіст, ось і ліси вже чешуть їхні волохаті бороди.

*Краплі-мандрівниці*”
― Дніпрова Чайка

“Наче тепер пам'ятаю — покійна стара, мати моя, була ще жива — як довгими зимовими вечорами, коли надворі тріщав мороз і замуровував наглухо вузькі шибки нашої хати, сиділа вона біля гребеня, виводячи рукою довгу нитку, гойдаючи ногою колиску і наспівуючи пісню, яку ніби тепер я чую. Каганець, тремтячи й спалахуючи, неначе лякаючися чогось, світив нам у хаті. Веретено хурчало; а ми всі, діти, зібравшися докупи, слухали діда, який через старість не злазив більше п'яти років з своєї печі.

Вечір проти Івана Купала”
― Микола Гоголь

“Вечір зимовий, зоряний. По небу кілька білих хмарок снігових набурчавіло носиться сніг-то запорошить, то перейде, то знов запорошить і знов перейде. Тихо усюди, й біло, й морозно.

XII”
― Марко Вовчок, Павло Чорнокрил

“Лягла зима. Падав дрібний сніг, як бува в холод; буйний вітер крутив заметами і вив, як звір у лісі...

Частина перша. II Двужон”
― Панас Мирний, Хіба ревуть воли, як ясла повні?

“Навкруги згустилась темінь. А вгорі розкинулось туманне олив'яно-рожеве небо. Повсюди стояли обриси тонких голих дерев, немов худі руки, що вириваються з-під землі. А попереду виднів білий безкрай, кружляв танок сніжинок, чувся самотній свист вітру. Та лежали тіні будинків

Розділ 5

Ювілей-експрес - Морін Джонсон”
― Ганна Гнедкова, Let It Snow

“Знам да различавам по мириса и вкуса въздуха. През пролетта той мирише на студено кладенче, на пробудена гора, на нацъфтяла ябълка, а също на млада коприва. През лятото мирише на нагрети от слънцето домати, на жуженето на пчели, на нажежен покрив над тавана и покрит с цвят слез. През есента - на сока на мъхести праскови, на току-що опечен домашен хляб, на печени кестени с тяхното възсладко ухание. А също на подправки и туршия.
А през зимата въздухът мирише така, че не ти се иска да порастваш.”
― Narine Abgaryan, Люди, которые всегда со мной

“Тучи обложили небо плотно, будто там, на небесной земле, они были сугробами”
― Lydia Chukovskaya, Going under

“ЗИМЕН ЗАЛЕЗ

Какво небе! Като излят бакър!
Като огнище. Като жива рана.
Под свода му - голям горящ чадър -
гори земята, цялата огряна.
Гори всемирът - многоцветен шар...
И в залезните пламъци ужасни
сам разпознавам своята душа,
която светва в миг. За да угасне.”
― Дамян Дамянов, Отворен кръг

“Наближалося різдво. Одного грудневого ранку Гоґвортс прокинувся вкритий пишною сніговою ковдрою. Озеро замерзло, а близнюків Візлі покарали за те, що вони зачарували кілька грудок снігу, і ті носилися всюди за Квірелом, цілячись у його тюрбан. Сови, які зуміли подолати завірюху, щоб доставити пошту, мусили якийсь час відпочивати й лікуватися у Геґріда, щоб набратися сил на зворотню дорогу

Розділ дванадцятий. Дзеркало Яцрес”
― Дж.К. Ролінґ, Harry Potter and the Philosopher’s Stone

“Взимі який вам то день? Сюди-туди обернешся, та й вже вечоріє

*Сльоза*”
― Марко Черемшина

“Густий лапатий сніг падав на замок та навколишні землі. Світло- блакитна бобатонська карета скидалася на великий заморожений гарбуз, а Геґрідова халупа стала, мов пряникова хатинка з казки. Ілюмінатори дурмстрензького корабля затягло крижаною емаллю, снасті побіліли від інею. Ельфи-домовики перевершили самих себе, наготувавши смаженого й тушкованого м’яса та апетитних пудингів.

Розділ 23. Святковий бал”
― Дж.К. Ролінґ, Harry Potter and the Goblet of Fire

“Так у Сунички з явився новий друг. Ніколи ще зима не була настільки прекрасною! Вони разом їли булочки з варенням біля вогню, і крихітка - фея розповідала горобчику про літо - коли цвіте суниця і весь сад сповнений її ароматом

Веселий жаб'ячий концерт. Три чарівні ягідки”
― Штефані Далє

“Уранці всі прикрашали будинок до Різдва. Гаррі ще не пам'ятав Сіріуса в такому чудовому настрої. Той навіть виспівував колядки, такий був радий, що проведе Різдво не сам. Гаррі чув його спів крізь підлогу в холодній вітальні, де він самотньо сидів, дивлячись, як білішає небо за вікном, обіцяючи сніг.

Розділ двадцять третій. Різдво в ізольованій палаті”
― Дж.К. Ролінґ, Harry Potter and the Order of the Phoenix

“Скорее бы зима! Снежок и морозец, ощущение приближающегося праздника и ощущение наступающих перемен.Какая наивность: какие перемены, перемен давно нет. А если и есть, то точно не к лучшему. Но странное дело – ощущение праздника неизбывно! Как казалось в далеком детстве: завтра перевернется страница календаря, проводим старый, надоевший и не очень удачный год, наступит первое января и – все будет иначе. По-другому. Но точно лучше, чем в прошлом году. Как же! Все оставалось по-прежнему. Странно устроен человек: взрослея, он перестает верить в Деда Мороза, в новогодние сказки, в чудеса, да просто почти перестает верить, в том числе людям. А вот это волнующее, трепетное ощущение перемен в новом году остается.”
― Мария Метлицкая, Три женщины в городском пейзаже

“Вранці виплило ясне сонечко на погідне небо оглянути, що зробила ніч з землею. Вітер стих, і чистий свіжий сніг сріблом сяв під блакитним наметом неба. Земля наче вбралась на різдво у білу сорочку

IV”
― Михайло Коцюбинський, Ялинка

“Тут лід був такий тоненький, що чулося, як під ним стиха жебоніла і пересварювалась із берегом вода

Розділ сьомий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“А за вікнами крекче мороз і посвистує вітер, він торгає приморожене гілля груші і видобуває з неї то стогін, то срібний передзвін

Розділ дев'ятий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“А над нами мерехтять і не падають зорі, а поперед нас вихоплюються і вихоплюються тихі вогники, а біля них озиваються голоси щедрівників:

Щедрий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на весь вечір…

І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі, де є зорі, і добрі люди, і тихі вогники, і щедрі вечори…

Розділ дев'ятий”
― Михайло Стельмах, Щедрий вечір

“Мамо, іде вже зима,
Снігом травицю вкриває,
В гаю пташок вже нема…
Мамо, чи кожна пташина
В вирій на зиму літає?» –
В неньки спитала дитина.

«Ні, не кожна, – одказує мати, –
Онде, бачиш, пташина сивенька
Скаче швидко отам біля хати, –
Ще зосталась пташина маленька».
«Чом же вона не втіка?
Нащо морозу чека?»
«Не боїться морозу вона,
Не покине країни рідної,
Не боїться зими навісної.
Жде, що знову прилине весна».

«Мамо, ті сиві пташки
Сміливі, певно, ще й дуже,
Чи то безпечні такі, –
Чуєш, цвірінькають так,
Мов їм про зиму байдуже!
Бач – розспівалися як!»

«Не байдуже тій пташці, мій синку,
Мусить пташка малесенька дбати,
Де б водиці дістати краплинку,
Де під снігом поживку шукати».
«Нащо ж співає? Чудна!
Краще шукала б зерна!»

«Спів пташині потіха одна, –
Хоч голодна, співа веселенько,
Розважає пташине серденько,
Жде, що знову прилине весна».”
― Леся Українка, Мамо, іде вже зима

“Біля дуба

Зайченята-пустунята
Біля дуба скачуть:
– В тебе голок так багато,
Ти кравець, їжаче?
Поки ще не почалися
В лісі заметілі,
Ти поший, не полінися
Всім нам шубки білі...”
― Сергій Конончук, Червона курочка

“Зимове

Зимонько, снігуронько
В білій кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Нарум'янили личенька
Нашій дітворі,
Наметеш намети
В рідному дворі.
Візьмем ґринджолята ми,
З'їдемо з гори.
Снігом нас обсиплють
Сонні явори.
А коли натомимось –
В хату, до тепла!
Добре, що ти, зимонько,
І до нас прийшла!”
― Любов Забашта, Пісня зеленого лісу

“Сніг

Це був час, коли сніг колискову співав ліхтарям.
Це був час привітань, подарунків і телеграм.
Це був час, коли спали ведмеді у сніжних заметах і казки бубоніли опівночі гноми в буфетах.

Це був час, коли сніг голубів, рум'янів і дзвенів,
продавались ялинки, і свічі, і м'ятні гостинці.
Це був час, коли десь, за снігами, світилось мені негасиме вікно золотого мойого дитинства

І трояндами пахли сніги.
І рожеві були.
І фіалками пахли сніги.
І блакитні були.
І рум'яні, веселі,
такі дорогі-дорогі,
у ласкавих постельках
синочки і доні росли.

А над ними — смички голубі
цвіркунів-музикантів,
а ще вище — схвильований бій
новорічних курантів.
І усе тут — для них, для малих —
від землі до небес:
мир, дарунки, і сніг,
і торбина веселих чудес.”
― Ірина Жиленко, Казки буфетного гнома

“Різдво... Ви чуєте? Навіть від звуків цього чарівного слова у небі починаються співати невидимі дзвіночки, і здається, що от-от станеться дещо казкове

Тишко”
― Сашко Дерманський, Крамничка тітоньки Мальви

“Тепер вже вся гора й навколо все було однаково ясно-біле, переливало різнокольоровими іскрами, що згасали в цілком блакитних, як літнє небо, тінях...

Дюдя”
― Василь Королів-Старий, Нечиста сила

“Повільний перехід осені у зиму — непогана пора року. Це час, коли слід упорядкувати й поскладати запаси, нагромаджені за літо. Приємно позбирати, пригорнути ближче до себе все, що маєш; зібрати своє тепло та думки, запорпатися глибоко у затишну дірку, осередок надійності, де можна захистити все те важливе й коштовне, чим володієш. А тоді хай собі налітають шторми, насувається зимова темрява та холоднеча. Вони навпомацки шукатимуть, як би потрапити досередини, але даремно бо там, за сімома замками, в теплі та тихій самотині сидить собі і сміється той, хто про все подбав заздалегідь

1. Наприкінці листопада”
― Туве Янссон, Країна Мумі-тролів. Книга третя

“Настрій у нього був справді різдвяний і йому здавалося, що навіть сніг у кучугурах - то насправді солодка цукрова вата, а білі шапки на деревах і дахах будинків - це помадка, якою поливають печиво й пряники”
― Світлана Лінинська, Пан Сирник і різдвяний пампушок