Maxym Smyrnov > Recent Status Updates

Проза Ґосподінова це начебто розмова двох старих друзів яким є що згадати і є про що помовчати. На 100 відсотків це мій автор і переклад на українську просто неймовірний.

На сьогодні я остаточно зрозумів - що те що подобалось мені 15 років тому, сьогодні взагалі не сприймається як адекватна для мене література. Так і з Вишневським і його Самотністю. Здається, що текст що чипляв за душу, зараз проходить повз... напевно кожному свій час, і я нажаль вже його переріс...

В цілому непогано, але очікування від книги в мене були трошки більші... але затягує.

Більш медитативна, більш незрозуміла і більш трагічна чим перша частина ділогії, напевно це поки що найкраще що я читав у Маккарти (Маю на увазі всю цю ділогію)

Важка книга. І навіть за ширмою достатньо комфортного та легкого читання приховуються страшні сенси війни...

Не можу зрозуміти саму чому, але "Пасажир" нагадує Макелроївську "Бомбу" - чи то атмосферою води, дайвінга, заплутаністю оповідання чи родинним відносинам. Неймовірне затягуюча в себе книга. Віддчуття що ти зустрів старого друга, і не можеш наспілкуватися, розтягуючи цю розмову ще і ще!

Це щось неймовірне. Читання залишає враження загадки, де межа між реальністю й маренням, наукою й міфом постійно розмивається... дуже цікаво куди заведуть пошуки "Пасажира", і взагалі чи є той самий пасажир в реальності....

Дуже незвично бути одним з тих, кому пощастило почати читати цю книгу першим в українському перекладі…