Генрі Форд

“Мені шкода бідолах, які настільки м'які і кволі, що завжди вимагають "атмосфери доброзичливості" навколо себе. Інакше, вони не можуть виконувати свою роботу. Є такі люди. І врешті-решт, якщо вони достатньо не загартуються психічно й морально і не позбудуться свого м'якого опертя на "самопочуття", вони стануть невдахами. І це трапиться не тільки з їхніми справами, але і з їхніми характерами. Це так ніби їхні кістки достатньо не затверділи, і вони ніколи не могли стояти на власних ногах. Загалом у наших бізнес-організаціях прийнято занадто перейматися атмосферою доброзичливості. Люди звикли працювати з людьми, яких вони люблять. Зрештою, це відсуває на задній план чимало інших цінних якостей.
Не зрозумійте мене неправильно. Коли я використовую термін "атмосфера доброзичливості", я маю на увазі звичку робити свої особисті симпатії і антипатії єдиним стандартом для висновків. Припустімо, ви не любите людину. Це все, що є проти неї? Але це може говорити щось проти вас. Який стосунок мають ваші уподобання чи антипатії до фактів? Кожна людина здорового глузду знає, що є люди, яких вона не любить, і які справді здібніші, ніж вона сама.”
― Генрі Форд, My Life And Work

“Не може бути більшого абсурду та гіршої послуги людству, ніж заявити, що всі люди рівні. Адже очевидно, що люди не рівні, і будь-яка демократична концепція, яка прагне зробити людей рівними, є лише зусиллям спинити прогрес. Люди не можуть бути однаково здібними. Талановитих людей менше, ніж звичайних. Існує ймовірність, що людська маса зіштовхне здібніших від себе, але при цьому вона теж полетить униз.”
― Генрі Форд, My Life And Work