Gudrun Skretting

“Одного разу я чув по радіо розмову, здається, психолога про це. У давнину, розповідав він, люди найчастіше працювали фізично. І тоді було звично співати, для себе чи разом, поки орали поля, випасали худобу чи тесали дерева. Співали в школі, співали у церкві (донині знаю людей, які ходять на служби Божі заради нагоди поспівати з іншими).
Співати перед монітором комп’ютера, мабуть, вже не так природно?

Однак уміння виражати себе через музику, незалежно від того, музикант ти чи комп’ютерний спеціаліст, позитивно впливає на нас, за словами психолога. Спів та гра на музичних інструментах не лише змушують різні частини мозку краще взаємодіяти одні з одними — вони також у змозі відновити баланс, втішити нас, заспокоїти. Я сам добре пам’ятаю цей ефект, коли мені у важкі періоди життя постійно хотілося наспівувати щось для себе. Чи то радше мугикати, тихо та з повторюваністю, коливатися туди-назад. Це заспокоювало мене, діяло, немов знеболювальне.
Не знаю, чи це можна порівнювати, але психолог казав так: люди, які наспівують собі щось чи награють мелодії, просто почуваються краще за інших.”
― Gudrun Skretting, Три чоловіки для Вільми