Павло Пігуль

“— Це ти на районі так битися навчився?
Саня кивнув.
—Я завжди книжки любив читати. Вдома грошей сильно не було, тому ходив у бібліотеку. Пацани ж у дворі були більше по футболу. Якось перестріли мене й відібрали рюкзак із книжками й новим номером «Класу». Порвали журнал у мене на очах, відпиздили. Наступного разу замість книжок я поклав у рюкзак цеглину.
— Ого, — зітхнув Матвій. — Співчуваю. Таке ні з ким не має траплятися.
— Ага, тому потім був бокс у школі, а з роками я сам на сам розібрався з кожним, хто тоді порвав той «Клас». Вони вже й не пам'ятали, чого я на них так визвірився, а от я прекрасно пам'ятав.”
― Павло Пігуль, Вбивство на Перунів день