“Раптом я відчайдушно захотіла схопити її аромат - той нюховий відбиток, який належав лише їй. ... Простягнула руки й схопила все, що тільки могла, і притулила до грудей, ховаючи в речах обличчя. Заплющила очі, притулила ніс до бежевого кашемірового светра і зробила довгий глибокий вдих.
Запах був дивовижним. Я хотіла, щоб він залишився зі мною. Я намагалась вирізнити якісь поєднання ароматів у надії, що зможу зберегти цю її частку, яку потім згадуватиму і яка даватиме мені відчуття того, що я поруч із нею, адже це можуть зробити лише запахи.”