“• А він не хотів напружуватися — він хотів просто насолоджуватись життям і щоб усе було добре.
• Нездари, чому навколо самі нездари?!
• Це дуже тонкі соціальні ігри, а я занадто сексі, щоб у них грати.
• Виходило паскудно: голосу бракувало глибини.
• Усе дитинство батьки рвали його малюнки, вкорінивши просту думку: він нездара.
• Кожен з нас бореться зі своїми демонами. Дехто напоказ, а дехто щоб перемогти.
• Найкраще ми виглядаємо в очах тих, кому подобаємося.
• Мала, я розбираюся в трьох речах: мистецтві, змішуванні алкоголю та моментах, коли можна ляснути красуню по дупі, щоб не отримати ляпаса по обличчю.
• Не вмієш розслаблятися — от і бісишся.
• Знаєш, що дорослішим стаєш, то більше починаєш цінувати значення сім’ї. Хочеш мати когось, кому ти потрібний. Хто буде тебе любити, незважаючи ні на що.
• Повірити у вигадку так само просто, як не повірити правді.
• Коли біля тебе є жива людина, то й сам почуваєшся живим.
• Чому люди так люблять кидати тебе в сраці, а потім, коли ти знову вирулюєш, повертаються?
• ...нащо марнувати своє життя на погані думки, якщо можна просто насолоджуватися?
• Життя було тут поруч, а він просто йшов від нього геть.
• Утім, хто вирішує, що правильно?
• Це так зворушливо, правда, — шморгнув носом Лан. — Жінка, яка прийняла тебе справжнім. Яка не давила. Не вимагала. Просто була поруч, коли потрібно. З якою так легко і просто. Це так… — Лан зробив паузу, підбираючи слова, — …фантастично. Хіба такі люди існують насправді?
• Померти самому — не найстрашніше, що може трапитись. Найгірше — це коли помирають ті, заради кого ти жив.”