“Знаєш, — Лан присів біля Наталі. — Коли я був у твоєму віці, то часто сварився з мамою. Вона наказувала мені робити певні речі, забороняла спілкуватися з друзями або ж не пускала гуляти. Тоді мені це здавалося несправедливими. Але потім я підріс і зрозумів: вона просто ставилась до мене як до своєї власності. Я думав, що це норма, але помилявся. Так, є речі, які дорослим видніше. Однак якщо тобі не пояснюють дії, які стосуються тебе, — це не нормально. Ти маєш право знати. На твої почуття мають зважати.”