“...тільки в дитинстві і є правда, тільки ним і варт міряти своє життя, якщо ви зуміли не затоптати в собі ту дівчинку (того хлопчика - що то стояв з патичком на вигоні, вражений жаскою, бо непід'ємною, над людські сили величною вогнянобарвною симфонією заходу), - значить ваше життя не звихнулось, прокривуляло, хай як там трудно й болюче, за своїм власним руслом, значить, збулося, з чим вас і вітаю, - і любов, леді й джентльмени, справдешня любов - вона завжди зряча на схованого в іншому (іншій) хлопчика (і дівчинку: візьми мене - то завжди: візьми мене з моїм дитинством...”