“А потім - дивина. Дедалі чисельніший натовп, слова ненависті, агресія під маскою захисту, погрожувачі, які заявляли, що їм погрожують, кинджал, який удавав, що його хочуть заколоти, кулак, який звинувачував підборіддя в нападі, все це було знайоме, гучне зловісне лицемірство епохи. Навіть проповідник нізвідки не викликав особливого подиву. Такого штибу нечестиві святенники вигулькували весь час, з'являючись у результаті якоїсь форми соціологічного партеногенезу, якогось химерного процесу саморозкрутки, який перетворював нікчем на авторитетів.”