“До еліти я відношу всіх тих, хто відчуває якусь відповідальність за решту людей, тих, кому не байдужа доля країни, навіть якщо це їх самих не стосується, - словом, усіх тих, які хочуть і вміють виходити за межі своїх поточних інтересів. Згідно зі сказаним, тих, що не вміють зводити кінці з кінцями, які думають лише про власні невдачі, дедалі рідше називають елітою; не стане елітою й розчарована інтеліґентна молодь, що споглядає у стінах своїх вузів певні культурні цінності, прагнучи подолати свою непристосованість до життя шляхом створення нового ґето. Стурбовані пошуком свого "я", вони звертаються до різноманітних культів, намагаючись відшукати свої власні орієнтири. Але їх пошук спрямований не до справдешніх цінностей,оскільки вони не хочуть відкриватися; мотивом їхніх дій є радше страх, а не мрія.”