“Після Великого повстання проти Римської імперії, яке спалахнуло в Юдеї 66 року н. е., римляни знищили Єрусалим і Єрусалимський храм. Кілька основних течій юдаїзму зникло, зокрема садукеї (священники й аристократи) та зелоти, які боролися за незалежність євреїв; фарисеї ж — порівняно поміркована фракція, яка віддавала вивченню релігійних текстів перевагу над церемоніальними богослужіннями в храмі, — стали панівною групою в юдейському світі. Вчені фарисеї закликали до масової доступності освіти, а згодом застосовували культурні санкції проти родин, які не віддавали синів до школи, мимохідь спонукаючи бідніших відмовлятися від юдаїзму.”