“Пам'ятаєте „Іскрівську“ пародію 1861 року на читацькі інтереси Санкт-Петербурга? Одна дама питає другу: „Ma chere, что ты читаешь?“ „Тараса Шевченко“, — відповідає та. „Ах, помню — из малороссийской жизни; там Тарас влюбляется в Шевченку — какая душка этот Гоголь“. Принаймні Олена Штакеншнейдер ніяк не могла збагнути, чому це публіка в Пасажі вітала Шевченка просто шаленими оваціями, а Достоєвського — скромними оплесками. Тільки тому, що Шевченко — мученик за правду? Але ж і Достоєвський був на каторзі!..”