“Рано чи пізно всі розповідали про себе, хоч Олена й не запитувала, не наполягала, не тиснула. Може, саме тому, що не тиснула. Не накидалася з запитаннями про родину, зовнішність, національність. Уникала прямих і гострих, наче спиці для в'язання, коментарів у стилі Директорки. Одного вистачить, щоб дитині надовго перехотілося говорити.”