“- Але як же без царя? - не піддається ще тато. - Як будемо жити без пастиря?
- А як в інших країнах живуть? - спитав і собі зять з ледь помітною усмішкою з отакої татової наївності.
- Ну, то ж безбожники! - відмахнувся тато. - Жабоїди…
- Цар буде, - втішав тата Віталій. - Дім Романових віджив себе, але це не значить, що Росія лишиться без царя. Російський народ вихований у дусі царизму, він не може жити без пастиря. Хіба після того, як зник рід Іоанна Грозного, лишився порожнім російський престол? Нова свіжа кров ввіллється в Росію з новою династією, сильна воля і тверда рука візьме владу над нами. Нового Петра чекає змучена наша Росія.
- Ну, дай Боже, дай Боже! - світлішає обличчям тато. - Спасибі вам, Віталію, втішили старого. А то як подивишся та послухаєш - волосся на голові ворушиться. Всі тільки й кричать: «Свобода! Свобода!» А з чим її їсти - ніхто толком не знає.”