“Зрозуміло, що нікому не приємно вислуховувати критику чи сердиті зауваження у свій бік, та я бачу в обличчі того, хто злиться, справжню людську подобу, страшнішу від лева, крокодила чи навіть дракона. Зазвичай люди її приховують, та все ж проявляють за певних обставин свою тваринну природу. Мовби корова, що мирно дрімає у траві, як раптом голосно лясне себе хвостом по спині, аби прибити набридливого гедзя, - так і люди несподівано можуть показати свою страшну форму. Коли я бачу це раптове перетворення, цю сповнену гніву подобу, кожна жилка в моєму тілі дрижить. А як подумаю, що ця подоба є своєрідною характеристикою самого поняття "людина", то й поготів впадаю у відчай.”