“Довго сидів я біля багаття і дививсь, як темрява полонить ліс. Вона випливала нечутно й вкрадливо з-поміж дерев, густішала, настоювалась на темнавих стовбурах, підступала все ближче й ближче. І вже тільки ти і багаття — живі істоти в мертвому царстві. Але ні, не мертвому: сюркне коник, задзижчить комар, і десь близько, та не видно де, бідкається — жалкує за згаслим днем нічна птаха:
— Ов-ва-а! Ов-ва-а!

Розділ Розділ V. Я вкриваю себе ганьбою. Великий зоолог”