“Крізь заґратовані діри дивилися тоскно ґрона мерехтливих очей, — дивились крізь темряву десь на утрачений світ, десь туди де лишилася країна, осяяна сонцем, де лишилась Вітчизна, озвучена сміхом дитинства і юности, рано одтятої, де лишилась мати… родина… дружина…”