“Натомість очі цієї жінки лякали. Вони усміхалися, тільки усмішка не була ні веселою, ні лагідною. В очах Романа спостерігала біль, і переляк, і загубленість, і жорстокість. Вираз, притаманний людям, які довго, впродовж багатьох годин і днів терплять біль. Він лунає на тлі безперервною нав’язливою мелодією. Або виходить на перший план, і приголомшує, і затоплює собою геть усе інше.”