“Усвідомлення цієї істини приходить у віці, коли більшість лише починає здогадуватися про основи дорослого життя: що життя тобі нічого не винне; що страждання має безліч облич; що ніхто вже не подбає про тебе так, як мама; що людське серце не має розуму.

Я дізнався, що людський світ, яким він є сьогодні — це бюрократія. Очевидна істина, звісно, але така, незнання якої лише примножує страждання.

І водночас я зрозумів — єдиний спосіб, яким людина може справді щось запам’ятати — це справжнє вміння, необхідне для успіху в бюрократії. Я маю на увазі справжній успіх: добре жити, щось змінювати, комусь бути при нагоді. Я знайшов ключ.

Ключ — це не ефективність, не принциповість, не проникливість, не мудрість. Не політична кмітливість, не навички спілкування, не чистий інтелект, не відданість, не амбіції чи будь-які інші якості, що в бюрократичному світі вважаються чеснотами й перевіряються.

Ключ — це певна здатність, що лежить глибше за всі ці якості, так само, як здатність дихати й качати кров лежить глибше за будь-яке мислення чи поведінку.

Цей глибоко прихований бюрократичний ключ — здатність упоратися з нудьгою. Ефективно діяти в середовищі, де немає місця нічому живому й людяному. Дихати, так би мовити, без повітря.

Ключ — це здатність, умовна чи безумовна, знаходити інший бік рутини, дрібниць, безглуздя, одноманітності, зайвої складності. Одним словом — нудьгостійкість.

Це ключ до сучасного життя. Якщо тебе не бере нудьга — тобі, буквально, відкриті всі дороги.”