“А знаєте, що я міг би зробити? Міг би сидіти отут, у цьому шпитальному ліжку, і животіти як овоч. Животіти собі і не приймати рішень — хай інші приймають.
— Ви мусите приймати рішення, — заперечив майор Денбі. — Людина не може жити як овоч.
— Чому ні?
Глибоко в очах майора Денбі зажевріло тепло.
— Мабуть, гарно жити як овоч, — тоскно погодився він.
— Паршиво, — відказав Йосаріан.
— Ні, мабуть-таки гарно — коли ти вільний від усіх цих сумнівів і напруг, — наполягав майор Денбі. — Думаю, мені б хотілося жити як овоч і не приймати важливих рішень.
— Який саме овоч, Денбі?
— Огірок або морквина.
— А який огірок? Добрий чи поганий?
— О, добрий, звичайно.
— Вас зірвали б молоденьким і порізали б на салат.
Майор Денбі знітився.
— Ну, тоді поганий.
— Вас залишили б на грядці на перегній для добрих огірків.
— Тоді я не хочу жити як овоч, — відповів майор Денбі з сумною посмішкою упокорення.”