“…коли кілька років тому я тужив у Маракеші за Кордовою, мені приємно було повторювати вигук, з яким Абдуррахман звернувся в садах Русафи до африканської пальми:

I ти теж, о пальмо,
В цих садах — чужоземка...

Слова, мовлені королем, який палко тужив за Сходом, утішали мене, висланого в Африку, в моєму смуткові за Іспанією.”