“[К]ожен політичний конфлікт, кожен переділ кордонів і зміна паспортів ― це, перш за все, безкінечні й такі реальні життєві трагедії, ламані долі, сльози, біди і розпач конкретних людей.

Тих людей, від імені яких сьогодні говорять політики. Говорять, насправді зовсім не переймаючись тим, що з цими людьми буде вже завтра, після того, як буде прийнято чергові закони, декларації та угоди.

Про людей зазвичай ніхто не згадує.

Їх традиційно використовують у якості живого м´яса, на яке можна посилатись, вирішуючи свої проблеми, реалізовуючи свої плани й заліковуючи власні комплекси.”