“- Що ти знайшов в тій ООН? - гарячкував, бувало, полковник Вескотт. - Це збіговисько здатне лише лайно пережовувати!
- Ну, міжнародна дипломатія, безпека, - бекав я.
- Та ну, яка, в сраці, дипломатія? У Раді Безпеки сидять п'ятнадцятеро засранців, які нічого не можуть зробити з росією.
- Але ж у США теж є право вето на противагу росії...
- Ну на хера нам це довбане "вето"? Сидіти там у Радбезі і перекидатися "вето"? "Вето" мають тільки п'ять країн? Як це?!
- Ну, так було вирішено після Другої світової... І це ядерні держави...
- Після Другої світової? Ти серйозно? Минуло сімдесят довбаних років! Японія та Німеччина - не ядерні держави, але подивись, де росія, а де Японія з Німеччиною! Зате Індія й Пакистан ядерні держави. І що? Їх у Радбезі нема. Дурня собача та ООН.”
―
Dorje Batuu,
Франческа. Повелителька траєкторій