Валерия Куповец > Валерия's Quotes

“— З днем народження, моя прекрасна Кассіопеє, — він забрав мою руку від своєї шиї та поцілував її, дивлячись в очі. Його зелені океани світилися задоволенням. — Я думав притягти тобі якусь частину монстра — кістку чи око, наприклад, але потім облишив цю затію. Так собі подаруночок, напевно, — ми обоє засміялися. — Тому я вирішив подарувати тобі себе.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“— Після перемоги над осою хочеться чогось такого, щоб просто ух! — вигукнула я запально й усміхнулася.
Тіарнан усміхнувся і запитав грайливо:
— Я для тебе вже не ух?
— Ти для мене завжди будеш ух, — передражнила я його. — У всьому королівстві навряд чи є хтось більший ух, ніж ти.
Його обличчя розтягнулося в самовдоволеній усмішці. Він сидів у розстібнутій сорочці, я дивилася на нього і думала: «Ти для мене не тільки ух, а й ще й ах і ох. І, на жаль, величезний ех».”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“У мене рано відібрали сім’ю, Мактан і Селена змогли її замінити. А потім з’явилася вона... Увірвалася, як кульова блискавка, розколола моє небо, і, дивлячись на неї, я забув, як дихати.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“— А де твій палац?
— У столиці.
— А він великий?
— Великий.
— Більший, ніж у Ріеля?
— Більший.
— А ти мені його покажеш?
— Покажу.
— А ти на троні сидиш?
— Сиджу.
— Часто сидиш?
— Коли офіційні заходи.
— А вони часто бувають?
— На щастя, ні.
— А трон теж великий?
— Так.
— Із золота?
— Ні. Я, здається, розумію, чому тобі подобалося бігати королівським лісом з луком, — пожартував Тіарнан.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“— За нашу дружбу, — він підійшов, торкнувся мого келиха своїм і відпив вина.
Я теж зробила ковток і заплющила очі від неймовірного задоволення — те, що ми пили у таверні, навіть близько не було таким смачним, як це вино. Воно ніби пестило язик, вкривало поцілунками його й увесь рот ізсередини. Терпкість приємно обпікала, даруючи солодкий післясмак. А фруктово-ягідна нотка додавала витонченості смаку — хотілося ще, мені відчайдушно захотілося ще. Я наче все життя чекала на цей напій.
— Яке воно… — прошепотіла я, дивлячись на Тіарнана, який вдоволено посміхався. — Чи існує щось смачніше?
— Поки не зустрічав, — він поставив келих на стіл, після чого подав мені руку: — Потанцюймо?”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“Я повернулася до Тіарнана і подивилася на нього.
— Тобі знову сузір'я показати? — запитав він, посміхаючись.
Я закотила напівсонні очі:
— Краще налий ще чаю.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“— Так, усе, я теж спати, — сказала я, віддаляючись. — Скоро світанок.
Я встала і хиткою ходою повернула до виходу. Тіарнан вмить опинився біля мене і взяв на руки:
— Боюся, ти не дійдеш.
— М-м-м... мій лицар понесе мене на руках, — промуркотіла я, посміхаючись йому в обличчя.
— Лицар напоїв, лицар і понесе, — засміявся Тіарнан.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“— А Тіарнан... він... той вогонь, який тобі потрібен.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри

“— Дагоно, я люблю задоволення і шукаю його в усьому, що роблю, — його голос звучав вкрадливо. — Задоволення бувають різними. Мені до вподоби усі.”
― Наталі Івер, Лісітея. Витончені ігри