Hymerka > Recent Status Updates

— Волію бути самим собою, — буркнув він. — Пригніченим, але самим собою. А не веселим, але кимось іншим.

те відчуття, коли читаєш горор і герої повернулися цілими додому, але попереду ще половина книжки

"I was taking the Pratchett, dammit, and he can buy his own"

ось як героїні Т. Кінґфішер викрадають моє серденько: як уже розлучатися, то бодай Пратчетта мусиш забрати

"if we don't pretend we're laughing, we might have to admit just how broken we are."

"If we limited loving to just the sane, undamaged people, the next generation would have about three people in it and presumably humanity would die out shortly afterward."

"There was something about poverty that was a little like war. Either you had been there or you hadn't, and it wasn't really possible to explain it to anyone who hadn't."

Making socks required four or five double-ended bone needles, and while they weren't very large, you could probably jam one into someone's eye if you really wanted to. Not that he would. He'd have to pull the needle out of the sock to do it, and then he'd be left with the grimly fiddly work of rethreading the stitches. Also, washing blood out of wool was possible, but a pain.

He wished that he could break out his knitting, but for some reason, people didn't take you seriously as a warrior when you were knitting. He'd never figured out why.

"Nothing will go wrong."

famous last words

то її звати Ґрейс, а книжка називається Palandin's Grace?
i see what you did there

тільки-но хотіла написати, що це моя перша книжка Т. Кінґфішер, де головний герой чоловік, як тут на сцену вривається ВОНА

"This particular one wasn't a dangerous neighborhood, at least if you were large and male and had shoulders like a warhorse."

ааа, як я люблю її почуття гумору

Клаптик ❤️‍🩹

"— Гадаєш, мені сподобається постійно жадати крові?
— Ну ти ж постійно жадаєш шоколаду, і нормально?"

i feel exposed

"Розколи Церкви стали звичайною справою, тож цілком очікувано, що в нього почала розколюватися голова — в ній теж починалося протистояння між фракціями."

"Звісно, всі ці історії в літописах інших релігій були нічим іншим, як народними оповідками та міфами, тимчасом подорож, описана в Книзі Цени, була святою істиною."

"Він так знався на древніх мовах, що навіть дістав дозвіл працювати в нових бібліотеках, що росли як гриби довкола Цитаделі, і це тільки ще більше заплутало, адже шукач правди часто знаходив натомість чотири правди. Лише на одній полиці він знайшов 43 неабияк схожі хроніки великого потопу, і в кожній з них чоловік, дуже подібний до Єпископа Горна, врятував обраних серед людства, побудувавши магічний човен."

"книжки про світ зазвичай пишуть люди, які все знають про книжки і нічого — про світ."

"Моя бабуня завжди казала, що занадто гострий розум може сам себе порізати."

One for sorrow,
Two for joy,
Three for a girl,
Four for a boy,
Five for silver,
Six for gold,
Seven for a secret never to be told.

от направду не чекала зустріти в Пратчетта цю сорочину лічилку, яку я вивчила завдяки K. Дж. Чарльз

"Вшя шуть вампірштва — тяглість, хіба ні?"

"Вона завжди намагалася стояти обличчям до світла. Вона завжди намагалася стояти обличчям до світла. Однак що далі втуплюєшся в яскравість, то болючіше вона тебе обпалює, аж доки, нарешті, тебе не охоплює спокуса розвернутись і подивитися, якою довгою, густою, сильною і темною стримить позаду тебе твоя тінь."

"Вона ніколи, ніколи нічого не просила як винагороду. Проблема в тому, що коли не просиш нічого, інколи нічого й не отримуєш."

"Бо ж у цьому вся суть, правильно? Ти мусиш обирати. Можливо, ти маєш рацію, а може, і ні, але мусиш обирати, з усвідомленням того, що ніколи не дізнаєшся, правду чи кривду ти обрав, ба навіть знаючи, що обираєш між двома видами кривди, що не існує жодної правди. І завжди, завжди ти обираєш сам."

"Пихата маска переможної цноти часом буває майже така сама відразлива, як обличчя викритого пороку."

тільки ті, хто твердо стоять ногами на скелі, можуть будувати замки в повітрі.

О, ті, хто робить гепі-енди, самі їх ніколи не мають

– Те, що ти робиш, погано, Бабуню Дощевіск, — проказала Аґнес від дверей.
Бабуня підняла погляд.
— Так само погано, як жити за інших їхнім життям? — поцікавилася вона. — Хоча буває й дещо гірше — наприклад, жити чужим життям для себе. Ти про таке «погано»?

Життєва філософія Тітуні зводилася до того, щоб робити те, що видається найкращим у цей момент – і робити це з найбільшою віддачею. Цей підхід ніколи її не підводив.

– Що коїться! Автори хочуть, щоб їм платили! О небо…