Irena Dousková > Quotes

“Коли зі мною щось трапляється, я намагаюсь робити вигляд, що все гаразд, і бути сильною, як Гордий Будьщо.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Йога — це такі вправи, при яких людина майже зовсім не рухається, але візьме, наприклад, одну руку й одну ногу, зав’яже їх вузлом — і має витримати так півгодини.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Tuhle si jeden chlapeček chtěl sebrat ze země barevnej lupen, krásnej, červenej, vůbec jsem se mu nedivila. Jenomže maminka s ním začala cloumat a řvala na něj:
„Dělej, Roberte, sakra! Co blbneš pořád? Já se z tebe poseru.“
A když začal brečet, třásla s ním ještě víc a křičela:
„Neřvi! Slyšíš hergot! Co řveš?“
A vlepila mu pohlavek, až mu spadla čepice na zem.
„No vidíš, co děláš,“ řekla mu potom.
Víc už jsem toho neslyšela a ani bych nechtěla. Chudák Robert. Ale až on vyroste, tak jí to spočítá. Třeba ji zabije, až bude potřebovat na cigára, to se klidně může stát. Jenže daleko pravděpodobnější asi je, že bude mít v osmnácti nějakýho svýho malýho Roberta a bude na něj stejně hnusnej, jako je teď ta zmalovaná kráva na něj.”
― Irena Dousková, Oněgin byl Rusák

“Я лише нервую перед кожним уроком, тому що шкільна фізкультура придумане не для того, щоб займатись вправами, а для того, щоб мучити товстих і невмілих дітей.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Але вдома в мене були неприємності, мені сказали, що курва — це погане, дуже дуже погане слово. Набагато гірше, ніж бовдур чи дурень. То, мовляв, якась дуже зла пані, — та все це дуже дивно, бо мені таке і не пояснили, чому саме вона зла.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Удома я про це одразу розказала і запитала, як так, що вона померла, бо вона ж маленька дівчинка, а я вже знаю, що коли хтось помирає, то вже ніколи не приходить додому, та й узагалі нікуди, — але це буває тоді, коли він старий.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“А потом мама дала мне два печенья, наверное потому, что мне было грустно, как собаке. Я обрадовалась, но грустно было все равно.

Когда я пошла в детский сад, то в первый же день за обедом один мальчик сказал мне, что у его папы есть грузовик и он меня этим грузовиком задавит. Я совсем не понимаю почему, ведь я только сказала ему: «Привет» – и как меня зовут. И другие были похожие вещи. Правда, я быстро уговорила Каченку, так что в сад ходила только неделю. Потом я стала ходить в театр, а там все прекрасно.
Зато в школе все почти так же, как было в детском саду, и ходить туда нужно все время. Хотя, к счастью, не совсем все время, ведь я же стану в конце концов старой и мне не придется никуда ходить и не будет ничего сниться.

Я пошла открыть окно, чтобы посмотреть на улицу. Там гуляли голуби и разные старые женщины с собаками, и запах Праги мне нравился больше, чем запах штруделя.

Перед каждым уроком мне страшно, потому что школьная физкультура придумана не ради упражнений, а ради издевательств над толстыми и неловкими детьми. А я и то и другое вместе.

–Вам легко говорить, вы взрослый и можете делать, что хочется, а ничего, что вам не хочется, делать не должны.
– Вовсе нет, вовсе нет, так только кажется.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“У Празі деякі вулиці було страшенно перекопані, тому що там будують метро. Це такий закопаний потяг, до якого, щоб в нього сісти, треба їхати вниз рухомими сходами; а щоб з нього вийти, треба знову ними їхати вгору.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Тому що хороший скульптор має вміти переконати кожного у своїй правді, повинен мати силу фантазії чи якось так.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Я б теж хотіла вже бути великою, старою людиною, тому що старі люди не сміються з того, що хтось товстий, і не роблять інших огидних речей, які діти роблять постійно.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes