Sofia Andrukhovych > Quotes

“Молитви - це пара від сліз, яка піднімається до неба.”
― Sofia Andrukhovych, Фелікс Австрія

“«Те, у чому ми живемо, — будівлі, одяг, меблі, посуд, може не тільки служити нашим потребам. […] Усі ці предмети здатні бути продовженням думок і почуттів, розмовою, запитанням, твоєю власною відповіддю».”
― Софія Андрухович, Фелікс Австрія

“«Господи милосердний, думала я дорогою додому, дивуючись, що вже навколо так сухо, що болото на хідниках позасихало на кору і потріскалось, утворивши павутинні рисунки. Це життя таке крихке. Випаровується, як вода випарувалась із цієї грудки сухої землі. Ось повіяв вітер — і вона розсипалася на порох.»”
― Софія Андрухович, Фелікс Австрія

“Якщо так далі піде, то і Бога пояснить фізика. Кількасот років тому за ці слова мене б спалили біля ратуші і я стала б другою страченою в нашому місті відьмою.”
― Софія Андрухович, Фелікс Австрія

“Кожну мить життя ми страждаємо від роздроблености. Ми знаходимо дедалі новіші способи, щоб забути про це страждання, яке не стихає ні на мить: ми поринаємо в насолоди, залежності, шукаємо зцілення в сексі, прив’язаностях, речовинах, служінні іншим, ідеях, постійній зайнятості. Але ні, з усією неймовірною здатністю людської психіки забувати, це страждання не забувається, не затирається.
Із самовідданістю дитини, яка чекає повернення матері, ми мріємо про момент абсолютного щастя та заспокоєння, коли осягнемо внутрішню єдність. Коли всі розрізнені клаптики, окремі наші частини зустрінуться і поєднаються, розриви зростуться. Ми станемо досконалими. Ми повернемося додому.”
― Sofia Andrukhovych, Амадока

“Час ущільнився. Сторіччя сконцентрувалися в подіях одного дня або кількох місяців. Кожна людина числить за собою кілька життєписів. Одне ім’я стало явно недостатнім для людини. Тотожність імени більше не відповідає зламам етапів. Над усім панує епоха. Функція людини за однієї доби одна, за іншої — інша. У зміні діб утрачає вагу сталість особи. Жаден з нас не має власної біографії, бо його біографія належить відтинкам епох, які круто відрізняються один від одного. Заповнюючи анкету, ми усвідомлюємо це з дотикальною ясністю. Зміну діб сприйнято як особисте переживання. Її усвідомлено на прикладі власної долі. Трагедія останніх поколінь полягає в тому, що вони живуть уривками уявлень різних діб, тоді як вони належать новій, іншій, якої вони ще не уявляють собі.

В. Петров-Домонтович”
― Sofia Andrukhovych, Амадока

“Він торкнувся до мене, торкнувся до мого серця - і відтепер кожна мить мого життя назавжди залишатиметься сповненою сенсу. Нічого мені вже не треба. Тому що все вже у мене є.”
― Софія Андрухович

“я твоє озеро Амадока, найбільше в Європі озеро, яке простягається на сотні километрів серед міст і сіл, полів і лісів, серед хмар і небесних тіл, води його хлюпочуться ритмічно до берега, дедалі швидше і швидше, чуєш солодкі води розгойдуються хлюп-хлюп-хлюп, ти знайдеш мене тільки на давніх мапах, але я залишуся в тобі назавжди.”
― Sofia Andrukhovych, Амадока