Taras Prokhasko > Quotes

“Страх відходив поступово. Коли більшими порціями, а коли майже гомеопатичними.
Найчастіше його забирали з собою різні усвідомлення. Це ціла історія, як усвідомлення розтирають страхи. А усвідомлення з'являються або від найжорстокіших речей - болю, холоду, приниження, страху, втрат, або від найневинніших історій. Скажімо, з життя рослин чи метеликів.”
― Тарас Прохасько, Ознаки зрілості

“Боже, які вони були щасливі. У них було багато різного щастя, тому вони знали, як воно виглядає. Щастя — це коли дуже цікаво. А тепер було неймовірно цікаво.”
― Тарас Прохасько, Як зрозуміти козу

“Сніг був глибокий. На ньому були сліди, яких ставало все більше. Потім сніг кілька разів розмерзався і замерзав, деформуючи відбитки розмерзання і фіксуючи деформації замерзанням. І кожного ранку чудернацький рельєф був іншим, мінялася химерна топографія, замкнута сама в собі, володіючи лиш трьома ступенями вільності - первинним снігом з ориґінальними відбитками, розмерзанням, замерзанням. Знаючи це (а ще кількість повторень), напевно можливо, доклавши зусиль, вернутися крізь хащі рекомбінацій до першооснови - автентичних слідів, а далі - до бездоганної непорушності поверхні снігу.”
― Тарас Прохасько, Лексикон таємних знань

“Але велика мудрість мандрованого була в тім, що просив він лиш того, що кожен мав, але воно не було необхідним. Бо кожен, хто зрізав калину з-під снігу, міг обійтися без неї тоді, коли слід було віддати її чоловікові зі снігу. Згодом я побачив, що все довкола нашої хати тримається на цьому принципі — дати тим, хто просить, те, що можеш віддати, але просити, уміти просити лиш те, що тобі дійсно можуть дати. Це власне те, що називається екологією — знанням про життя в однім спільнім домі.”
― Тарас Прохасько, FM "Галичина"

“Набуватися...У нас це всі знають, що найголовніше у житті є смачна їда, добрі напої і говорити, говорити, говорити з кимось, часом обінаматися і цілуватися, потому добре спати. І чекати наступного доброго вечора, бо перед тим буде страшна висанжлива праця на самоті.”
― Тарас Прохасько, Так, але…

“Виявляється, що доля - це ландшафт. Який робить буття адекватним. Який веде до гір, якщо так запрограмовано, що у якихось таких горах маєш бути. Хоч круть, хоч верть...”
― Тарас Прохасько, Ознаки зрілості

“Коли ми з братом були малі, то уявляли собі, що рай - це летюче дуже високо ліжко із цілою купою найкращих книжок. Можна лежати, читати про те, що бачили інші люди, і самому дивитися на землю, регулюючи силою бажання висоту, не опускаючись до неприємних деталей.”
― Тарас Прохасько, Так, але…

“Редукувати події власного життя, власний досвід до фундаментального, до кількох визначальних фраґментів, до того, в чому певний, що було насправді, того, що згадується зразу, чого не можеш придумати чи уявити, бо в тому є якась дрібниця, яку неможливо вгадати, не знаючи, не відчувши, і неможливо навіть вирахувати, який саме тропізм надає відчуття живості всій системі, редукуватися до кількох сцен, ультраструктури яких відразу ж забулися, до жінки, якою є всі інші жінки порізному, до води, без якої неусвідомлено нудишся, до вітру з вигаданим запахом, якого не віднайдеш, до болю, після якого живеш без жодного страху, який потім виявляється кульмінацією твоєї історії, до холоду, який забирав тіло, даючи можливість душі потривати без опори, іти через сад, квітничок на балконі, вихід на хребет, літнє купання, змерзла нічна кава, запах великої кількості книжок, кілька доторків, що змінювали світогляд, осіннє зривання яблук, триматися всім тілом на скелі, розглядати через мікроскоп будову клітини, забувати слова, придумувати потаємні лексикони властивостей й ознак, зрушуються і вертаються стіни і стеля у світлі лікарняного нічника, а якась чиста речовина входить просто у вену, а тіні стають тягарями (і відчуття того, що живий, тим сильніше, чим більша редукція переліку одночасних відчуттів).”
― Тарас Прохасько, Лексикон таємних знань

“Море було спокійне, гладке і виблискувало на сонці. «Нічого цікавого», — подумала Ержіка і повернулася до читання. Їй завжди було замало того, що відбувалося насправді. Тому вона любила читати.”
― Тарас Прохасько, Як зрозуміти козу

“«тикання» щось таке додає до розмови, чого би не було, якби ми говорили весь час на «ви»”
― Taras Prokhasko, Сотворіння світу. Сім днів із Тарасом Прохаськом

“От в цьому сенс життя – сказав мені один тамтешній інтеліґент. У нас це всі знають, що найголовнішим у житті є смачна їда, добрі напої і говорити, говорити, говорити з кимось, часом обніматися і цілуватися, потому добре спати. І чекати наступного доброго вечора, бо перед тим буде страшна виснажлива праця на самоті.”
― Taras Prokhasko, Так, але…

“Хоч здається, що справжні зими перестали існувати разом з моїм дитинством. А всі теперешні обмороження гірських людей - від здрібніння.”
― Тарас Прохасько, Ознаки зрілості

“Холод був значно глибиннішим і першопричинним. Найсуттєвіше він випорожнював тебе — щоб самому стати вмістом твоєї форми під час багатоденних автономних виїздів. Автономні — це означає лише тебе, твій БТР, лише малесенький генератор для радіостанції, який не може дати тепла, лише сніги, мороз і ліси. Тоді починалося пекло. Тоді пекло. Пекло зсередини, від костей, ти відчував кожну свою клітину, наче пляшку з водою, виставлену на мороз. Починався відчай, від якого міг тікати, але не міг втекти. Бо тепла ніде не було, а в тобі був лід. Я вискакував з теплого панцерника, на внутрішніх стінах якого поростала крига, у відкриту ніч, бо здавалося, що всередині мороз тебе задушить, а ще холодніший відкритий простір не такий страшний, як замкнутість і скутість. Замерзало на лід усе, що було у флязі, замерзав хліб, замерзав навіть папір. Назвати це холодом я не наважуся. Це було межею, болем, чистотою, висвяченням, новонародженням. Це було життям. І саме це було пеклом. Бо воно було нескінченністю, безмежністю, конструкцією і звучанням цілковитої тиші. Це було безумством.”
― Тарас Прохасько, FM "Галичина"

“Дорогі кози та гості нашого острова! Озирніться. Що є довкола нас? Море! За морем нічого не видно. Воно відділяє нас від решти світу. Але що є море? Це велика вода! А вода не тільки розділяє, але й об'єднує береги! Вона принесла до нас «Метафору» з іншого берега! Ці відважні діти подарували нам радість! Надіюся, що і ми їм. Але що є радість? Це коли щось лишається в серці. Тепер прийшла пора прощатися. Ви поїдете, а в серцях навічно залишиться любов.”
― Тарас Прохасько, Як зрозуміти козу

“Tu zawsze obecna jest myśl o wódce, wiedza o niej. Napić się, upić - najlepszy sposób na odnalezienie sensu pośród bezsensowności. Od wódki uzależnieni są nawet ci, którzy nigdy nie pili, bo muszą sobie radzić w tym świecie pijanych. Nie mówiąc już o tych, którzy odważyli się przestać pić.”
― Taras Prokhasko, W gazetach tego nie napiszą

“Шептицьций вмів знаходити людей, якім відкрив очі на їх вартість.”
― Тарас Прохасько, Ознаки зрілості

“Справжньою духовною пригодою дуже часто є те, що виявляється. Можна сказати і так - раптом виявилося, несподівано виявилося. Речі зовсім банальні, малозначимі, переважно саме цілком сподівані стають пригодою, коли настає час їм виявитися.”
― Тарас Прохасько, Ознаки зрілості

“Późno i lekką ręką przyjęty chrzest był pierwszym poważnym przejawem ukraińskiego charakteru - niezbyt się przeciwstawialiśmy, ale chrześcijańska forma nie naruszyła naszej pogańskiej esencji. Dwuwiara - pokojowe współistnienie chrześcijańskiej formy z pogańskim jądrem - stała się podstawą naszej egzystencji.”
― Taras Prokhasko, W gazetach tego nie napiszą

“Після того, як дідо Роберт зник, бабця ще довший час сподівалася на його повернення. Адже відомо, що тоді, коли бажання Бога і людей збігаються, стається диво. Але було б гріхом вважати, що Божу логіку можна порівнювати з людською.”
― Тарас Прохасько, Ознаки зрілості

“Коли втомлююся думати про людську історію, починаю уявляти собі історію коней. Відколи вони погодилися на співпрацю, їхня доля уподібнилася долі людей. Все залежало від місця народження, роду занять, історичних обставин, середовища і призначення. Мало кому вдалося прожити згідно з покликанням.”
― Taras Prokhasko, Бурчак

“Шептицький вибрав шлях, який тоді здавався фантастичним. Його стратегія була вишуканою і простою водночас. Вона трималася на кількох постулатах. По-перше, треба справді любити людей. Зрозуміти, що цим нещасним грішникам, які страждають і самі не знають, що зі собою чинити, потрібно тільки показати, наскільки їхнє теперішнє і вічне, особисте і загальне добро залежить від їхнього маленького зусилля. По-друге, керуватися принципом щоденних малих справ, які, однак, є частиною великого осмисленого плану і повільно ведуть до незворотних змін у всьому. По-третє, знаходити людей, які хочуть вчитися діяти, вчити їх, давати їм місце для дії і з'єднувати їх у мережу.”
― Тарас Прохасько

“Все ж джин є поважним анальгетиком.”
― Taras Prokhasko, НепрОсті

“Між іншим, лише після того, як Себастян сам кілька разів ходив після нічної роботи на ріку з растаманами, він до кінця усвідомив, як змістовно і солодко можна нічого не робити.”
― Taras Prokhasko, НепрОсті

“Речі, виявляється, взагалі потрібні передовсім для того, щоби мати що робити, врешті-решт усі найпотрібніші речі є більше чи менше спеціалізованими інструментами. Чи вони менш спеціалізовані, тим краще і для них, і для тих, хто ними щось робить. Тоді вони дарують лише орієнтир - що можна робити, і впевненість, що робити можна.”
― Тарас Прохасько, Ознаки зрілості

“за те, щоб прощати, я проти того, щоб робити ревізію біографій, але я хочу, здається, цілком нормального — щоб прощені розуміли, що їх простили, щоб винні знали, що вони винні і не помножували своєї провини.”
― Тарас Прохасько, FM "Галичина"

“Я знав, що бути чоловіком можна, лише зрозумівши прірву іншості, але відчув, що буду себе так розуміти, навіть якби всі жінки на світі зникли.”
― Тарас Прохасько, Ознаки зрілості

“Зі всіх свят, зі всіх днів року Різдво найбільше дає нам можливість відчути свою людськість, свою людяність. Ми раптом опиняємося в ілюзорній ролі опікуна, а не того, ким опікуються. Боже чудо Різдва полягає в тому, що ми, люди, маємо нагоду прийняти Бога до себе у такій формі, як ми самі. До того ж єдиний раз створюється ілюзія, що Бог опиняється залежним від наших законів, нашої натури, нашого розуміння і нашої ласки. Ми починаємо розуміти, що після цього Він стане інакшим — зрозумілішим, ближчим, милосерднішим і любішим. Така перша містерія Різдва.

А друга, напевно, закладається у дивовижній вагомості і довершеності простого різдвяного сюжету. У цьому сюжеті, як у генетичному коді, занесено все, що стосується людини. Може, тому лише з цього сюжету виросло таке явище, як вертеп. Поступово вертеп розрісся до макету світу, до схеми космосу, до космогонічної енциклопедії.

Щорічне повторення різдвяного ритуалу не послаблює, а посилює переживання. З кожним роком Різдво сприймається все глибше і ясніше. І це — третя містерія. Різдво може бути окремою порою року. Завжди очікуваною, завжди омріяною, завжди несподіваною. Історія твого Різдва укладається у окрему низку. Ти можеш оглянути В як самостійну лінію свого життя, що не залежить від історії інших пір року. У хронології Різдва нема ніяких особливих подій, лише світло, затишок, лагідність і мудрість. І навіть якщо стається щось лихого на якесь Різдво, то воно стаєтьгя не так, воно набирає іншого сенсу, іншого чуття, іншого освітлення.

На Різдво тягне до рідних. Це ще один вияв великого сюже”
― Тарас Прохасько, FM "Галичина"

“Андрей Шептицький завжди наполягав на тому, що часів важчих і легших не існує. Час, відведений тобі, завжди є найсприятливішим часом.”
― Тарас Прохасько

“В Австрії з таких витриманих буків роблять страшенно важливі деталі до скрипок. З одного мого поліна їх вийшло б десь зо двадцять. Розумію, скільки скрипок я спалив за ці роки, розумію, скільки міг би заробити, відвізши до Відня лише одну валізку, напаковану полінами. Але я знаю також, що буду їх далі помаленьку палити, частуючи ними друзів і дітей, як частують бесідою і вином. А попіл висиплю на грядку, де цілу зиму чекає свого часу часник. Най він теж погріється.”
― Тарас Прохасько, FM "Галичина"

“Грубо кажучи, я виріс у культурі допиту, практики поводження на допиті. Мусиш відповісти хоч щось, коли дійде до тебе. Усе, що ти скажеш, може обернутися проти тебе. Уникни брехні, в якій заплутаєшся. І правди, яка потягне за собою близьких. І ніколи ні у чому не переконуй ідіотів, бо ідіот своє знає наперед.”
― Taras Prokhasko, Бурчак