Liuko Dashvar > Quotes

“У всіх дівчат одна мрія… Кохання… Справжнє кохання. На все життя. А все інше — то не мрії… То примхи.”
― Люко Дашвар, Село не люди

“Коли людина довго в смутку, то й посмішка - подвиг.”
― Люко Дашвар, Село не люди

“Хіба можна довірити кохання дню? Людські погляди розірвали б його на шматки лише за один такий день. І згадки б не залишилось. Ні...Любов - не для чужих очей. Любов - то таємниця. Незбагненна примха безросудного серця. Квітка папороті. Палкі обійми під сонцем не змусять ту квітку розпуститися вночі. Тільки - дві зорі, що раптом перестануть світити холодним блакитним вогнем, запалають теплим світлом любові і впадуть у своє кохання, як у темний, безлюдний ліс, де на них уже чекає квітка папороті. І що його бідкатися про загублене життя? Любов - краща за життя. І щоби це зрозуміти, треба прожити ціле життя”
― Люко Дашвар

“Любов-ідея,-перебив Платон.- Любов існує незалежно від людей. Люди... Вони воюють, воюють, аби тільки захопити цей трофей-любов. А на війні справедливості нема, доброї волі нема-тільки кров. Поки хоробрий своїм життям торує шлях, підлота головний трофей уже за пазуху кладе. А хоробрий усіх переміг, до скарбниці дорвався, дивиться-трофеї всі такі дрібні та негідні. А щось же треба взяти. Не дарма ж воював. Не з порожніми ж руками з битви повертатися. Любов-трофей битви. Годі шукати гармонію. Краще відчувати того, хто тобі потрібен.
-Філософія...-пробурмотів Стас безпорадно.
-Так. Найголовніше філософське питання в тому, хто з двох у любові вважає себе трофеєм, а хто - завойовником. Часто ролі змінюються. Як і оцінка самого трофею.”
― Люко Дашвар

“«І взагалі, всі нормальні люди — звичайні, а ті, що вважають себе надзвичайними, просто пихаті хворі потвори.»”
― Люко Дашвар

“В кожного своя доля. Хоч як не крути, а йдешь однією дорогою. На дві одразу не скочиш.”
― Люко Дашвар, Село не люди

“Жінки теж народжують… І їхні три справи — доглядати за чоловічими справами. Він дім збудує, а жінці його теплом наповнити, він дерево посадить, а їй його поливати до скону та плоди збирати, він сина… А їй… Їй виховувати, пестити, захищати…”
― Люко Дашвар

“— Згоден. Як ти добре сказав: на противагу звихнутій урбанізації. Ігор глянув на пожухлі польові квіти край дороги. — Село повертає розуміння істинних людських цінностей. Радість простого… Оці зів'ялі квіти… — А ця колюча стерня… А небо… А ця тиша… — Денис задер голову догори. — У мене відростають крила. Раптом зупинився, повів носом. — Звідки тхне? — запитав. — Ти у коров'яче лайно вступив, — спокійно відповів Ігор. — Розрив! Це називається технікою розриву. Ти навмисне збиваєш мене з хвилі. Я хочу влитися у цей світ. Я хочу тремтіти від захоплення й відчувати щастя бути тут, а ти… Ігоре, віднайти невідомі старі пісні — не проблема. Проблема — зробити це, відчуваючи себе частиною цих пісень, частиною кургану, людей, які навколо нього живуть. — Вийди з лайна — і техніка розриву закінчиться, — засміявся Ігор.”
― Люко Дашвар, Село не люди

“— Ну, скажи… Любиш?
Дружині в очі глянув, окуляри поправив.
— Я тобі більше скажу, Тетяно. Одна ти у мене. Чуєш? Одна на увесь білий світ.
І — ніби враз тихо стало. Наче тому світові білому вкрай важливо було почути, що нема у німця нікого… Ну зовсім нікого, хіба що — горбоноса дружина.
Тетянка посміхнулася. «Це ж щастя яке!» — подумала. Він гірко всміхнувся їй у відповідь. «Це ж горе яке!» — подумав і, щоби сльозами не вмитися, повторив:
— А їсти.”
― Люко Дашвар

“А якщо співають «Несе Галя воду, коромисло гнеться. А за нею Йванко, як барвінок в'ється», то Галі краще того Іванка позбутися, бо не може вона сподіватися щирої любові, якщо хлопець спокійно спостерігає, як дівчина з тим коромислом пупа рве.”
― Люко Дашвар

“Шануй свою землю, і вона родить тобі щастя.”
― Люко Дашвар, Село не люди

“Цілий арсенал засобів швидкої допомоги при нападах депресії у представників інтелігенції - ящик коньяку.”
― Люко Дашвар, Село не люди

“«Ні, нітрохи не змерзла, тепло. На душі тепло, а душа й тіло зігріває.»”
― Люко Дашвар

“Шляхи зрозумілі, як у голові чисто: хоч мільйон їх простели, один обереш упевнено; а розгубленим біда - метушаться, мордуються - і прямо би податися непогано, і ліворуч би треба, і з протилежного боку чимось таким принадним ваблять, не встояти. А ще збоку можна поміж шляхів по узбіччю, чи взагалі не рухатися, а чи назад повернути

Розділ 4. Ярко”
― Liuko Dashvar, Покров

“Ні, Ангеліно, я не в церкві,-відповіла Ліда.- Подарунок Стасику шукаю.
-Купи йому, Лідусю, замість виделки палички, якими азіати бавляться. А то твій Стасик скоро в двері не пролізе,-порадила простодушна нянька”
― Люко Дашвар

“Ніхто не віддає. Тільки беруть...”
― Люко Дашвар, Село не люди

“Мабуть, усі батьки, що мають одну дитину, вирізняються жертовністю. Аби потім не дорікали.”
― Люко Дашвар

“Хто завтрашнього дня страшиться - сьогодні не живе...

Розділ 6. Останній Дорош”
― Liuko Dashvar, Покров

“Від їжі чоловік їжаком стає!— Чоловікові треба свининку запекти, рибку засмажити, та щоб скоринка хрумтіла, а під скоринкою сік зберігся.”
― Люко Дашвар, Мати все

“Не буває загублених у часі. Після кожного стежка лишається

Розділ 3. Загублені”
― Liuko Dashvar, Покров

“Прозріння двох для цілої держави - ніщо.”
― Люко Дашвар, Село не люди

“Мрії мої тільки про те, щоб і мене освітив ласкавий погляд очей ваших ясних.”
― Люко Дашвар