“Колись моя подруга мені сказала, що наша психіка тримається на чотирьох опорах: родина, друзі, робота та особисте життя. Відсутність хоча б однієї з них загрожує успішній життєдіяльності. У моєму випадку бракувало роботи, родини та гармонійного особистого життя. У Юлиному - майже всього. Хоча я тоді й не розуміла, наскільки мені пощастило з моїми опорами. Однак, мабуть, підсвідомо це змушувало мене рухатися далі. Тому, покидаючи палату №9, я бачила відчай у Юлиних очах. Вона наче розуміла - я рухаюся далі, а вона залишається на місці.”