“Мені було цікаво розпитатись, яким способом вельможі діставали високі почесті, титули та величезні багатства... Передо мною пройшла величезна кількість титулованих осіб, і я, після дуже поверхового ознайомлення, побачив таку мерзоту, що й досі не можу спокійно думати про це. Підступність, насильство, підкуп, шахрайство, звідництво й подібні гидоти були одні з найпростіших способів серед згаданих ними. Та коли деякі з них признались, що свої багатства і величність вони завдячують тому, що зрадили свого покровителя-монарха або батьківщину, інші - отруті, а більшість - підкупові правосуддя з метою занапастити невинного, - то ці відриття (сподіваюсь, мені вибачать це) зменьшили глибоку повагу, яку я, як і личить маленькій людині, почував до високопоставлених осіб.
Я часто чув про великі послуги, зроблені монархам та державам, і хотів побачити людей, що вчинили їх. Під час розшуків я виявив, що імен їхніх не можна знайти в жодному архіві. Збереглись лише прізвища кількох чоловік, змальованних історією в образі відчайдушних шахраїв та зрадників...
Мене здивувала розбещеність, яка так швидко й широко розвинулася в Римській імперії через розкіш, що її завели там останніми часами. Тому я вже меньше дивуюся з подібних випадків по інших країнах, де різноманітні вади панували куди довший час і де всю славу й усю здобич привласнював собі головнокомандувач, який, напевно, мав на них найменьше прав

Розділ VIII

Частина III. Подорож до Лапути, Бальнібарбі, Лаггнеггу, Глаббдабдрібу та Японії”