“На запитання про причини, які звичайно змушують країни воювати одна з одною, я відповів, що їм немає числа і що я наведу тільки найголовніші. Іноді до війни призводить честолюбство монарха, якому завжди мало землі та людей, що ними він порядкує, іноді розбещеність міністрів, які під'юджують короля розпочати війну, щоб заглушити або відвернути народний гнів проти поганого уряду
Не один мільйон жертв коштували релігійні незгоди... Найкривавіші та найнемилосердніші бувають звичайно ті війни, що виникають внаслідок розбіжності думок і здебільшого думок у незначних питаннях.
Іншим разом суперечка між двома монархами має вирішити, кому з них повинні належати володіння третього, що їх кожен уважає за свої. Іноді один король починає сваритися з іншим, боячися, щоб той не завівся перший. Часом війну оголошують через те, що ворог занадто сильний, а інколи через те, що він занадто слабкий. Буває, що нашим сусідам бракує того, що є в нас, або вони мають те, чого бракує нам
Тоді виникає війна, і ми воюємо, аж доки втратимо своє або заберемо їхнє... Війни вибухають і з того приводу, що якесь місто найближчого сусіда надто близько розташоване від нашого кордону або ще якась частина його держави може округлими й поповнити наші володіння... Багаті народи пишаються своїм багатством, тим часом, як бідні голодують, а голод і лиха завжди ворогують між собою.
Тому війни в нас ніколи не припиняються, і ремесло солдата скрізь уважають за найпочесніше

Розділ 5

Частина 4. Подорож до гуїгнгнмів”