“Тепер ніхто йому не дорікав яблунями та сливами, бо теща перенеслася у райські сади та з висоти космосу спостерігала за дідовими чудасіями. Якось він наважився щепити молоді дерева: то гілочку грушки у когось випросить, то сорт ранетів. Одне дерево у мене викликало велике здивування, коли через кілька років груба гілка, що розходилася на десятки дрібніших, наче дельта якої великої ріки, плодоносила яблуками, а інша – грушками.

*запах серпневих сливок*”