“«Я так звик до цих насмішкуватооких русявих бестій, до їхнього повстання за ці роки. […] Це були сини прикрої доби погноблення ratio. Це були корсари». І після «повстання бестії» починається «повстання людини». Людини, яка вкотре переконалася, що зло непереборне, і готова жити «потойбіч зневіри. Після чорного провалля ніщоти починалося знов життя. Може, без світлої віри, з відкритими очима на гнилизну й цвітіння, на нікчемність і вищість, на погорду й гордість».”