“Націю, яку вбивали століттями, всіма зброями, повернено до життя протягом десятків років єдиною зброєю слова... Я хилю в побожній пошані голову перед творцями такого слова, дарма, що вони не Шекспіри, а Котляревські... Прийде час, що все те словоблудіє про Сталінів і “старших братів” відпаде як полова від зерна… І наша література – рідна, многострадальна, гнана і переслідувана – та, що “на сторожі”, буде видною зо всіх місць планети. Отак! Бути учасником такого великого, многогранного, титанського процесу життя є почесним і приємним завданням людини. Так було, так є і так буде.”