“Декотрі з тих, хто сидить і дивиться, хотіли би повернутися до своїх довоєнних обійсть. До Боснійсько-Хорватської Федерації. У кого чисте сумління, той може повернутися. Вони розмовляють так тихо, що ніхто не чує. Але вони не вертаються. Пояснюють, що через тутешніх політиків. Місцеві сербські політики попереджають, що повернення — це втеча. І зрада! Ніякого повернення! Треба виживати тут! А колись буде краще…”