“До будинку ветеринара дістаються близько сьомої. Дев’ятиповерховий панельник. Половини шибок немає. Темно, тихо. Перед під’їздом розбита лавочка. Паша дивиться й розуміє, що розбили її ще до війни, у мирний, так би мовити, час. Під’їзд був із домофоном, але нині двері стоять розчахнуті, зсередини витікає темнота, ніби чорна вода.”