“Ми живемо поруч зі звірами ніби чужі. Але в нас усіх – одна Земля і кров одного кольору – червоного. Треба поважати кожне життя, хай це буде життя комашки, ящірки чи пташки. Вони живуть не так довго, як люди, іноді лише один день, але вміють радіти світові. То люди сумують і переживають через різні дрібниці. І не здогадуються піти між дерева, на берег річки. Завтра, через рік, усе може змінитися, але дерева ростимуть далі, річка тектиме, а небо сяятиме чудовими барвами. Звірі знають про це. А чи знають люди?

друга передмова”