“Що памʼятаю — це колискові, які співала тьотя Айше молодшим синам-близнюкам і на котрих, як я потім довідалася, сама виросла, — насправді це були не колискові, а «Урал-дагъы» і «Дертли къавал» — пісні зі страшними словами, «хай згорить Урал, перетвориться на попіл, і осліпнуть ті, хто вислав нас із Криму» — мені завжди пробігав мороз між лопатками, коли я це чула, проте здавалося, це щось украй важливе і сперечатися з цим не можна.”