“Монголи любили різноманітні змагання, тож організовували дебати між конкурентними релігіями так само, як організовували борцівські поєдинки. Вони починалися в певний день, і за ними спостері­гала група суддів. «...» Здавалося, жодна сторона не могла переконати опонентів у чомусь. Зрештою, коли вплив алкоголю міцнішав, християни перестали переконувати когось логічними аргументами та вдалися до співу. Мусульмани, які не співали, відповіли на це гучним цитуванням Корану, намагаючись заглушити голос християн, а буддисти почали мовчазно медитувати. Дебати, під час яких вони не могли переконати чи вбити один одного, закінчилися так, як закінчувалися більшість монгольських святкувань: усі були просто занадто п’яні, щоб їх продовжувати.”