“Отак би, здається, йшов полями і йшов, розглядався на всі боки, прислухався б до того писку, що з дрібненького ячменю долинає, приглядався б до кукурудзи - щось шарудить у ній, ніби причаївся великий нічний ляк і зрідка перебігає, навзгинці, навзгинці...


*родинне вогнище*”