“На дні лежало збите зелене листя, кілька достиглих лугових вишень, і од стіни до стіни перелітав метелик із жовтими вогниками на крильцях. Той метелик здіймався все вище, аж поки не добрався доверху, а потім спурхнув та й подався над городом, злітаючи то вгору, то вниз, наче погойдувався на невидимих хвилях повітря...


*родинне вогнище*”