“Інна Іванівна, наша екзальтована Інна Іванівна, читаючи колись урок про Пушкіна, витирала сльози й пила валер'янку, а говорячи про героїв Достоєвського, рекла - і це слід було записувати в зошит, бо потім вона перевіряла, виправляючи складну пунктуацію: "Велич російської літератури в тому, що до героя, людини, яка несе за собою руновище, читач відчуває не ненависть, а співчуття, і, завдяки перу видатних, розуміє кожен порух душі такої людини - маленької і стражденної".”