“Найперше, що Сиз робив завжди, то це підходив до ґанку і сильно дмухав. Він дмухав на вітрячок, який стояв завмерши на дашку і чекав свого господаря. Від подмуху вітрячок оживав, швидко-швидко вертів крилами і з хурчанням заводив свою безконечну веселу пісню

Розділ перший. Сиз XII, він же від роду Стовус, відчиняє двері свого знаменитого музею і запрошує вас у гості”