“У тому, що ти чужий, є якась радість, привабливість. Це — наче ласощі. Добре воно: не розуміти мови, не знати звичаїв, блукати, як дух, серед інших — далеких, незбагненних. Тоді прокидається особлива мудрість: уміння здогадуватися, ловити неочевидне.
Прокидаються кмітливість і уважність. Чужий віднаходить особливий кут зору і хоч-не-хоч стає своєрідним мудрецем.
Хто переконав нас, що бути своїм — так добре і зручно?
Лише чужий по-справжньому розуміє, яким є світ.”